Бум на будівництво водонапірних веж в нашій країні приходив на XIX — XX сторіччя. 100–150 років тому вони були найвищими будівлями у більшості наших міст та справжніми архітектурними домінантами. Давайте подивимось, які воні – найстарші “водонапірні красуні” України.
Київ
22 травня 1871 року відкрито першу водонапірну вежу у Києві. Архітектор — військовий інженер Аманд Струве. На трьох поверхах вежі розміщувалися житлові приміщення для доглядачів, з електрикою, телефоном та паровим опаленням. На ті часи це було суперсучасно. В київську систему водогону входили дві 20-метрові вежі, у яких було встановлено залізні резервуари об’ємом біля 160 тис літрів. На жаль, до наших днів збереглася лише одна вежа. Сьогодні в ній розташовано музей води та водно-інформаційний центр. Адреса: вул. Грушевського, 1-в.
Дніпро
Вежа біля залізничного вокзалу у місті Дніпрі побудована у 1884 році. Висота 36 метрів. Споруда має 6 поверхів та 8 граней. «Родзинка» вежі – її намет, виконаний з дерева, хоча ж на сьогодні дерев’яний дах почорнів. Без реконструкції, вважають фахівці, через 7–8 років намет може рухнути. Існує легенда, що за часи Катеринославської залізничної дороги у стінах вежі ховалися від поліції контрабандисти. Маленький син сторожа вежі видав поліції контрабандистів за 1 рубль, але таємну схованку злочинців так і не було знайдено. Сьогодні вежа стоїть покинута, втім її дуже полюбляють відвідувати прихильники індустріального туризму.
Львів
Водогінна вежа у Стрийському парку є одним з об’єктів Галицької крайової виставки у 1894 році. Вона у значно зміненому вигляді «дійшла» дотепер. Архітектор — Міхал Лужецький, який опрацював первісний проєкт професора Юліана Захаревича. Висота — 18 метрів. У вежі був встановлений водозбірник об’ємом 60 тис літрів, виконаний фабрикою машин Леона Зеленевського. До 1976 року львівська вежа простоювала, допоки в будівлі не відкрили кафе «Вежа». Зараз тут також розташований ресторан.
Житомир
Рік побудови — 1898. Висота 31 метр. Архітектори Арнольд Енш і Меисл Лібрович. Використовувалася житомирська вежа як регулятор тиску води та пожежна каланча. Башта побудована в стилі модерн, у верхній частині розміщено 2 баки об’ємом по 100 кубів. З 1963 року стара вежа у Житомирі перестала виконувати свої функції. А у 1983 році башту реконструйовано під кав’ярню «Ювілейна». У 1988 році вежу повернено на баланс водоканалу. З 1966 р. — пам’ятник архітектури міського значення. Адреса: вул. Театральна (колишня Пушкінська), 24.
Село Зірне (Рівненська обл.)
Фото: Україна Інкогніта
Побудована на початку XX століття. Висота 25 метрів . Входила до маєтку Михайла Малинського, власним стилем нагадуючи елемент мавританського замку. На жаль, нині вежа знаходиться у незадовільному стані та пустує.
Шпитьки (Київська область)
Разом з вбудованими конюшнями ця вежа є залишками великого обійстя родини цукрових магнатів Терещенко. На початку XX століття Микола Терещенко вирішив побудувати на території маєткового парку водонапірну вежу, що дозволило маєтку стати повністю автономним. Вежа в селі Шпитьки й зараз вражає своєю величністю, також фахівці зазначають відмінну якість цегли, з якого будували вежу. Відвідувачі можуть самостійно піднятись на оглядовий майданчик. Адреса: маєтковий парк Терещенко на виїзді з села Шпитьки (приблизно 30 км від Києва).
Маріуполь
Нашому місту вежу «подарував» у 1910 році архітектор Віктор Нільсен. Завдяки цій будівлі та її системі 2/3 мешканців міста отримували питну воду. Таку функцію вежа виконувала до 1932 року, після цього служила як пожежна каланча. З 1983 року — пам’ятник архітектури місцевого рівня. У 2018 році маріупольську Вежу реконструювали, зараз в ній розташований культурно-туристичний центр Vezha. Адреса: вул. Архітектора Нільсена, 34
Вінниця
Побудована у 1912 році. Висота — 28 метрів. Архітектор — Григорій Артинов. Використовувалася як водонапірна вежа та пожежна каланча, а після закінчення Другої світової війни, навіть як гуртожиток. З 1983 року — пам’ятник архітектури місцевого значення. У 1985 році реконструйована. Сьогодні у Вежі розташований філіал Обласного краєзнавчого музею та Подільський туристично-інформаційний центр. Адреса: вул. Миколи Оводова, 20.
Глухів (Сумська область)
Побудована у 1929 році, висота 41 метр, місткість бака — 120 тонн, а об’єм 360 м3. Архітектор — Йосип Лазарєв. Створена за унікальним, нетрадиційним архітектурним стилем того часу. У 2004 році вежу відреставровано. Влітку працює, як оглядовий майданчик. Щоб піднятись на саму гору, треба подолати 186 сходинок. Пам’ятка архітектури місцевого значення. Адреса: вул. Терещенків.
Пірятин
Одна з наймолодших українських веж. Побудована у 1952 році. Окрім статусу «наймолодша», ще й найвідоміша. Саме цю вежу використовували для фільмування радянської комедії «Королева бензоколонки». Висота — 30 метрів. На жаль, ні проєкт будівництва, ні ім’я архітектора не збереглося. Зводили вежу військовополонені німці, а закінчили у 1952 році в’язні з колоній. Зараз водонапірна вежа не використовується. Місцеві мешканці називають її «Пізанською вежею».
