Cайт працює в тестовому режимі.

Маріуполь: провулками історії [ Прогулянка з кавою ]

Запрошуємо у теплі осінні дні прогулятись містом, що потерпає у золоті осіннього листя, с зігріваючим напоєм. Запах кави, теплі промені осіннього сонця, зігріють, а цікаві факти про минуле та сучасне нашого міста піднімуть настрій. Розпитайте екскурсовода, та неодмінно дізнаєтесь не лише історичні факти, а й цікаві легенди Старого Маріуполя, тож запрошуємо з ним познайомитись.

Місця

Тривалість

Відстань

Кондитерська пана Жозефа

На початку XX століття Маріуполь стрімко розростався. Місто набирало обертів і з кожним роком приваблювало все більше іноземців. Серед заможних гостей міста був і пан Жозеф, нам не відомо багато фактів про його особистість, але його справа надовго закарбувалась в пам’яті місцевих жителів. У самому центрі Єкатерининської вулиці розташовувалась крамниця солодощів, де пан Жозеф міг здивувати кожного відвідувача, бо саме тут можна було скуштувати заморські десерти та чудернацькі смаколики.

Будинок Юр’єва

Охайний будиночок з ліпними елементами, що прикрашають фасад, було збудовано у стилі неокласицизму. Будівля є справжньою окрасою сучасного Маріуполя. На початку XX століття будинок належав міському адвокату, меценату, гласному міської думи — Іллі Еммануїловичу Юр’єву. На першому поверсі будівлі розташовувався кінозал, а у 1899 році — редакція газети. Після Другої світової війни в будівлі спалахнула пожежа і деякі елементи декору були втрачені, але все ж вдалось врятувати її зовнішній вигляд. Тож сьогодні місцеві жителі проходячи повз будинок нерідко задивляються архітектурною окрасою

Будинок Ножнікова

Достеменно не відома точна дата, коли у нашому місті з’явився цей гарний будинок, що колись належав Іллі Петровичу Ножнікову. Ілля Петрович був міським лікарем, він приймав хворих у своєму будинку та вирушав на візити також з цього крильця.

Маріупольська митниця

На рубежі XIX і XX століття у Маріуполі виникла будівля міської митниці, що знаходилась тут до революції. З часом було добудовано третій поверх та з 1930 – х років у будівлі розташовувалась єврейська національна школа №6. Сьогодні тут знаходиться 4-й корпус Приазовського Державного Технічного Університету.

Будинок Коваленко

У цьому будинку по вулиці Георгіївській мешкали брати Тихон та Іван Коваленко. Після 1917 року обидва брати займали активну громадську позицію, були обрані членами Маріупольського виконавчого комітету та активно сприяли відродженню і підтримці в місті українських національних традицій. Іван Пантелеймонович був засновником Товариства вивчення рідного краю, яке з 1920 року стало базою для створення Маріупольського краєзнавчого музею.

Будинок Нільсена

Серед шанувальників дореволюційної архітектури добре відомі два дома Віктора Нільсена. Але мало хто знає, що був і ще один будинок, в якому проживав відомий архітектор у повоєнні часи. На жаль ця будівля до нашого часу не збереглась, але на згадку залишився невеличкий фрагмент фундаменту, проходячи повз якого у буденних справах ви б не помітили нічого особливого, але з екскурсоводом можливо дізнатись історію життя відомого архітектора та подальшу долю його споруд.

Будинок Золотарьова

За деякими свідченнями саме у цьому будинку мешкав з родиною брат відомого маріупольського художника Архипа Івановича Куїнджі. Спиридон Іванович Куїнджі, слідкуючи модним тенденціям того часу, перевів своє прізвище на російську мову та став Золотарьов. Родина Золотарьова володіла садами біля річки Кальчик та займалась бакалійною торгівлею на Торговій вулиці.

Готель «Спартак»

У 1880-х роках на перетині Харлампіївської і Георгіївської вулиць було зведено двоповерховий статний маєток, що належав італійцю Еммануїлу Спиридоновичу де Полоне. У Маріуполі італієць виконував функції віце – консула Австро – Угорської імперії. Сьогодні у будівлі розташовано готель «Спартак», тут, як і раніше при консулі, зупиняються відомі та поважні гості міста.

Початкове училище для дівчаток з бідних єврейських сімей

В середині XIX століття Маріуполь поступово ставав багатонаціональним містом. Незабаром постало питання про організацію національних навчальних закладів. Першою зайнялася цією справою єврейська громада міста, яка у 1867 році налічувала вже більш ніж 600 осіб. Декілька років поспіль у місті починають з’являтись перші єврейські навчальні заклади – у 1888 році було відкрито приватне єврейське училище для хлопчиків, а вже через рік для дівчаток.

Вулиця Італійська

Багато хто вважає, що свою назву вулиця отримала на честь того, що італійські підприємці та моряки, що вирішили залишитись у місті на постійне проживання, оселялись саме тут. Але документально підтвердити цей факт не вдалось, бо жодної італійської сім’ї, яка б проживала на вулиці в період XIX – XX століття зафіксовано не було. А ось перший та єдиний Римо – католицький собор, розташовувався саме тут і за деякими даними побудован він був саме за ініціативи італійської спільноти міста.

Подвір'я маріупольської пожежної команди

У 1911 році в Маріуполі з’явився перший міський водогін. Водонапірна вежа була серцем системи постачання води та водночас найвища споруда, тож верхній поверх було відведено для вартового, який спостерігав за містом — чи немає де пожежі. Сама пожежна каланча розміщувалась саме на вулиці Італійській, на жаль сьогодні від будівлі нічого не залишилось, але екскурсовод розповість усі деталі, як вогнеборці працювали у Старому Маріуполі.

Редакція грецької газети «Коллехтівістіс»

За спогадами старожилів міста, якщо рухатися вгору по парній стороні вулиці Італійській, підійдемо до будинку де до 1938 року розташовувалась редакція грецької газети «Коллехтівістіс».

Приватна жіноча гімназія Дарій

У 1910 році у місті була зведена будівля для приватний жіночої гімназії, засновницею була Неоніла Саввична Дарій, тож у місті гімназія отримала назву за прізвищем засновниці – гімназія Дарій. Навчальний заклад приділяв багато уваги краєзнавчій роботі, вивченню природи та рідного краю. Сьогодні будівля відреставрована та являє собою справжню прикрасу вулиці.

Будинок Бремера

Велична будівля побудована з червоної цегли колись належала німецькому консулу Евану Карловичу Бремеру. Достеменно відомо, що свою діяльність у Маріуполі консул розпочав у 1895 році, йому належав завод металургійних виробів.

Будинок Позе

У повоєнні роки у будинку по вулиці Італійській квартирував відомий свого часу лікар Георгій Георгійович Позе. В роки громадянської та Другої світової війни Георгій Георгійович лікував поранених. За великий внесок у медицину лікаря було неодноразово нагороджено. У місті Георгій Позе мав дуже добру репутацію, як лікар, що лікував і дорослих і дітей, а також був дуже світлою людиною.

Земська лікарня

В період Другої світової війни більша частина міста була зруйнована, багато будинків по вулиці Італійській зникли у вогні, деякі все ж таки вдалось врятувати, але будівля земської лікарні була втрачена назавжди. У повоєнні часи на місці земської лікарні виросла багатоповерхівка із сірої силікатної цегли.

Кондитерська пана Жозефа

Будинок Юр’єва

Будинок Ножнікова

Маріупольська митниця

Будинок Коваленко

Будинок Нільсена

Будинок Золотарьова

Готель «Спартак»

Початкове училище для дівчаток з бідних єврейських сімей

Вулиця Італійська

Подвір'я маріупольської пожежної команди

Редакція грецької газети «Коллехтівістіс»

Приватна жіноча гімназія Дарій

Будинок Бремера

Будинок Позе

Земська лікарня

Кондитерська пана Жозефа

Будинок Юр’єва

Будинок Ножнікова

Маріупольська митниця

Будинок Коваленко

Будинок Нільсена

Будинок Золотарьова

Готель «Спартак»

Початкове училище для дівчаток з бідних єврейських сімей

Вулиця Італійська

Подвір'я маріупольської пожежної команди

Редакція грецької газети «Коллехтівістіс»

Приватна жіноча гімназія Дарій

Будинок Бремера

Будинок Позе

Земська лікарня

Карта

Рекомендуємо також:

Мурали Маріуполя

Фотопрогулянка старовинними дверима (маршрут №2)

Історична прогулянка Маріуполем