У Маріуполі завершився театральний фестиваль iStage. Всі події відбувались в рамках проєкту Маріуполь – Велика культурна столиця 2021. З 11 по 15 серпня у фестивалі взяли участь 7 різних театральних колективів з 5 українських міст: Київ, Львів, Харків, Дніпро та Івано-Франківськ. Після кожної вистави режисери, сценаристи та актори театрів зустрічалися з нами, глядачами, аби порозмовляти про театр, виставу та її сенси. І це був дуже цікавий досвід, адже ми дізнавалися більше про контексти та залаштункове життя кожної представленої театральної команди!
День перший
День другий
Мабуть, незвичайніша вистава фестивалю – “Осінь на Плутоні”. Привіз її до Маріуполя Незалежний театральний проєкт “Ми” зі Львова. І як розповіла команда, вони дійсно працювали з людьми похилого віку, які мешкають у геріатричному пансіонаті (будинку для літніх осіб). Ті записи, які лунали з ляльок – це прижиттєві монологи та справжні голоси людей третього віку, з якими зустрічалася команда проєкту. П’ять історій з життя героїв, яких вже не має на цьому світі.
Філософська вистава про старість, самотність, смерть майже всіх глядачів захопила за “живе”. Вразило й технічне виконання ляльок – майстри гіперреалістично передали міміку, зморшки, зачіски, а актори – жести та ходу людей похилого віку.
Проєкт не обмежився власне виставою – два роки команда проводила арт-терапевтичні заняття у пансіонаті.
День третій
Неймовірно емоційною виставою стали – “Однокласники”, який привіз до нас дніпровський театр “Віримо”. П’єса про важку долю учнів одного з класів, де навчаються поляки та євреї, ми побачили у постановці заслуженого діяча мистецтв України – Володимира Петренка. Відобразили події з 1937 по 2000 роки. Разом з героями ми дорослішали, плакали та розмірковували про життя.
Вистава розповідає про реальну долю реальних людей. Грають її актори “Віримо” вже 4 роки. І, як зазначила команда театру, для них честь грати саме в Маріуполі, так близько до лінії розмежування.
День четвертий
Цей день та вечір був найбільш щедрий на вистави. Ми побачили аж три абсолютно різні за жанром та тематикою п’єси.
Першою з них стала вистава “Клас” від Театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра. Цю п’єсу написав відомий сценарист Павло Ар’є, який також приїхав до Маріуполя, аби поспілкуватися з маріупольцями. Як зазначив режисер та художній керівник театру Стас Жирков, вистава заснована на реальних подіях з життя акторів театру, а також простих людей, з якими так чи інакше їх зводило життя. Тема школи, булінгу, вчителів, учнів, старості, переосмислення – все це охоплює київський урок в 2 години.
Дикий театр привіз до Маріуполя дуже актуальну, та через це морально важку виставу “Нові шрами”. Присвячена реальним історіям жінок та насильства проти них – вистава стала спільним проєктом Дикого театру та ООН Жінки в Україні. У п’єсу введені монологи, які розповідали мешканці шелтерів – спеціальних притулків, де мешкають жінки з важкою долею. 5 акторів, режисер, сценарист, художник, асистенти зі світла цієї вистави – це все жінки.
Багато хто виходив з цієї вистави зі сльозами на очах. Важка, але важлива тема, яку потрібно висвітлювати.
Не завадив дощ виставі “Дванадцята ніч, або Що захочете” від соціального театрального проєкту Project W Veterans, Volunteers and William. Шекспірівська комедія “Дванадцята ніч, або Що захочете!” (реж. Олексій Гнатковський) у виконанні ветеранів і волонтерів АТО/ООС під художнім керівництвом Ростислава Держипільського.
День п’ятий
“Страждання на Гончарівці” від харківського театру “Нєфть” стала фінальною виставою в рамках всього фестивалю.
Цікаве поєднання української літературної класики “Сватання на Гончарівці” авторства Квітки-Основ’яненка та артистичних й музичних вистав. Стиль важно було схарактеризувати під щось конкретне. Іронічні репліки, кумедні рухи, гарний спів та все це поєднане з джазовою та електроною музикою.
Невеличкий підсумок – ці дні, у які Маріуполь перетворився на велику сцену для провідних українських театрів, показали, що маріупольський глядач із задоволенням поринув у театральний розділ великої книги під назвою “Велика культурна столиця”.
Абсолютно нетипові для наших місцевих театрів вистави знайшли свого глядача та відголоски у серцях маріупольців. Колективи запрошених театрів відзначили, що із задоволенням приїдуть до міста у моря ще.