Петро Регір, німець за походженням, був одружений на місцевій грекині. За 23 роки без підтримки уряду став одним з найбільших судновласників в Російській імперії. «Прогрес» – перший вантажний корабель купив в Великобританії. Став купцем першої гільдії і щороку його компанія забезпечувала транспортування сотень тонн вугілля з інших портів.
У маєтку на Італійській (колишня Бондарна) жив він сам із родиною. Тут же у підвалах, за архівними свідченнями, була кондитерська та тунелі, які вели в порт.
Місцеві також називають цей маєток також “будинок з грифонами” через унікальних барельєфів на фасаді. Однією з “родзинок” була і веранда, з якої відкривався вид на море.
За свідченнями істориків, під час громадянської війни маєток захопили більшовики, діти купця встигли виїхати за кордон, але сам він залишився, ймовірно, маючи сподівання домовитися щодо ведення бізнесу. Це йому, звичайно ж, не вдалося зробити. Як свідчить стаття англійського кореспондента Герберта Віллса, яка вийшла в серпні 1919 року в канадській газеті “Дейлі колоніст”, махновці в складі дивізії “червоних” вибивали з міста денікінців і жорстоко катували Регіра, намагаючись дізнатися, де він сховав свої збереження. А потім вбили і викинули його тіло за місто як здобич для собак.
Регір-молодший в 1919 році встиг перевести капітали і компанію в Лондон. У 1937 році вона була закрита, а сім’я Регіра-молодшого перебралася до Швейцарії. Дочка Марія вийшла заміж за барона Анатолія фон Фальц-Фейна, племінника Фрідріха фон Фальц-Фейна, засновника заповідника “Асканія-Нова”.
Саму садибу переобладнали в житловий будинок. У 60-ті роки швейна фабрика імені Дзержинського (нині “Фея”) орендувала його під гуртожиток. Пізніше її передали в користування тресту “Азовстальконструкція”. У 2007 році будинок було одеському ТОВ “Основа”. У двотисячних вона почала приходити в аварійний стан.
Адреса: вулиця Італійська, 10
