Артерії міста. Перетворення та перейменування
Свої офіційні назви вулиці Маріуполя отримували досить довго, якщо брати за офіційну дату заснування міста 1778 рік, то виходить, що місто існувало без вулиць 96 років – з 1778 року до 1876 року.
Насправді, це не було чимось незвичним, місто Маріуполь у середині ХІХ століття лише починав свій розвиток як повноцінне місто. У ньому тільки почали з’являтися іноземці та вихідці з інших міст та губерній, які приходили в місто на постійне проживання чи на сезонні роботи.
Під час процесу привласнення вулицям своїх назв, міська влада тогочасного міста не вигадувала чогось нового. Потрібно було лише офіційно затвердити вже існуючі назви «на папері». 28 вересня 1876 року цю процедуру було здійснено.
Більшість з вулиць міста отримали ту ж саму назву, яку їй було призначено містянами, проте одна з вулиць була перейменована. Мова йде про одну з головних вулиць міста – Велику (Большая), як її називали в народі. Після вересня 1876 року ця вулиця почала називатися Єкатерининською – існує кілька версій чому вулиці була надана саме така назва.
Оскільки офіційного документу з поясненнями не зберіглося, ми можемо припустити, що вулиця могла отримати таку назву з наступних причин: 1) на честь Катерини ІІ, у вдячність за привілеї даровані кримським переселенцям у Маріуполі та його околицях; 2) на честь Святої Катерини, церква на честь якої знаходилась поруч з Харлампіївським собором, куди виходила вулиця Єкатерининська.
Інші вулиці міста отримували більш обґрунтовані назви. Наприклад, до храму Святого Харлампія йшло 2 вулиці – Георгіївська та Миколаївська, ці вулиці поєднувала між собою вулиця Харлампіївська. Георгіївська виходила до правої сторони храму, саме у цій частині знаходився вівтар присвячений Святому Георгію; вулиця Харлампіївська знаходилася навпроти головного вівтаря Святого Харлампія; а вулиця Миколаївська виходила до лівого боку храму, де був вівтар на честь Святого Миколая.
Звісно, що хід історії не зупиняється а ні на мить, після 1917 року в міській топографії Маріуполя багато що змінилось, розглянемо це на прикладі вулиць центральної частини міста. Затвердження в місті влади більшовиків привело до чисельних перейменувань вулиць, пов’язаних з імперським, дворянським, буржуазним та релігійним минулим.
Головна вулиця Маріуполя у 1920-х роках була перейменована з Єкатерининської на проспект Республіки. Така назва була закріплена на цій вулиці до 1960 року – 90-ї річниці народження Леніна, коли проспект Республіки став проспектом Леніна. З цією назвою проспект існував до 28 січня 2016 року, коли в рамках декомунізації проспект було перейменовано у проспект Миру, а площу Леніна – у площу Свободи.
Вулиці Миколаївська, Харлампіївська, Георгіївська та Марії-Магдалинівська також були перейменовані, як наслідки релігійного минулого. Миколаївська стала вулицею Леніна, але після 1960 року, коли ім’я Леніна було передано сусідньому проспекту, вулицю почали йменувати Донбаською. З Донбаської на Георгіївську вулиця була остаточно перейменовано 31 грудня 1991 року.
Вулиця Георгіївська – вулицею Троцького, на честь засновника та організатора Червоної Армії, але після того як Троцький потрапив в опалу в СРСР вулицю довелось перейменовувати наприкінці 1920-х років. Вулиця була названа досить нейтрально – 1-го Травня, після окупації Маріуполя німецькими військами, є свідчення, що вулиця була знову перейменована, але вже на честь Богдана Хмельницького. Після вигнання німецьких військ вулиця 1-го Травня продовжила своє існування до 31 грудня 1991 року, коли старим вулицям міста було повернуто їх історичну назву.
Вулиця Харлампіївська в радянські роки була відома як Радянська, ось такий каламбур. Схожа доля спіткала і вулицю Марії-Магдалинівську, яку після Жовтневого заколоту вирішили назвати на честь одного з ідеологів комунізму Карла Маркса. Потрібно зазначити, що на відміну від інших вулиць, після 1991 року ця вулиця не з’явилась на мапі міста, вона стала частиною вулиці Грецької (від перехрестя на проспекті Миру і вниз, у бік моря).
Крім цих назв, зміни зачепили і вулиці з досить нейтральними назвами, наприклад вулиця Бахчисарайська була перейменована на вулицю Шевченко, але потрібно брати до уваги, що певна кількість вулиць втратили свої назви, внаслідок їх об’єднання з новими та великими вулицями. Така доля спіткала не лише Бахчисарайську та Марії-Магдалинівську, а ще й Лікарняну, яка знаходилася у проміжку від сучасного театрального скверу до спуску на Слобідку – ця вулиця спочатку увійшла до складу вулиці Артема (до речі, у минулому – вулиця Бахмутська), а після 2016 року – вулицю Куінджі.
Це не всі вулиці, які змінили назви протягом свого існування, але це вулиці, які є, свого роду, рекордсменами по кількості перейменувань або по поглинанню більш менших вуличок старого Маріуполя.
