Артерії міста. Перелік причин та перейменувань

В історії людства можна бачити чітку аналогію, яка характерна для всіх часів та народів планети: історичні події дуже часто стають причинами будь-яких перейменувань. У держав змінюються назви з “колоніальних” на автохтонні, топоніми отримують нови назви, а у кожному місті можна знайти хоч одну вулицю, але названу на честь місцевого національного героя. Ці тенденції є загальносвітовими та характерні для багатьох народів.

Місто Маріуполь не є виключенням, оскільки останні століття його історії пов’язані з важливими історичними подіями які вплинули і на його топонімику. У попередніх статтях було описано історію появи та перейменувань основних вулиць історичного центру міста.

Для багатьох містян відомими є 2 причини перейменувань маріупольських вулиць: закріплення влади більшовиків у Маруполі та масштабна декомунізація вуличних назв після прийняття закону “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Перейменування пов’язані з законом “Про засудження” дуже часто стають причинами маніпуляцій та розпалу ворожнечі на рівні громад. І потрібно зазначити, що, зазвичай, маніпуляції аргументовані “сохранением нашей истории” спираються на замовчування історичних фактів.

Першою політичною групою яка перейменувала майже усі вулиці Маріуполя були більшовики, після середини 1920-х років з мап міста зникли назви історичних назв вулиць, натомість з’явились вулиці названі на честь німецьких революціонерів, учасників загонів продроскладки та комуністичних організацій. Саме за влади партії більшовиків відбувались активні перейменування вже перейменованих вулиць. Наприклад, після отримання вулиці Миколіївської нової назви на честь Леніна, вулицю вирішили назвати Донбаською. Проспект Республіки перейменували на проспект Леніна, а вулицю Льва Троцького (після його опали в партії) на честь свята 1-го Травня.

Після 1950-х років, стан суспільно-політичного життя в СРСР стабілізувався, тому практику активного перейменування вулиць зупинили, а з початком доби розширення території Маріуполя нові вулиці почали отримувати нові, зазвичай, досить нейтральні назви на честь вчених, письменників та сусідніх міст. Але і у ці часи по завданням від КПРС в місті з’являлися ювілейні назви накшталт “50 років СРСР” або “60 років СРСР”.

Початок 1990-х років для маріупольців був пов’язан не лише з отриманням Україною незалежності, а й з поверненням більшості вулиць міста історичних назв. Ця процедура була офіційно здійсненна міською владою 31 грудня 1991 року.

Наступна хвиля перейменувань відбулась 28 січня 2016 року в рамках загальнодержавної політики декомунізації. Саме у 2016 році центральна вулиця Маріуполя отримала назву Проспект Миру, вулиця Артема стала Куїнджі, а вулиця Енгельса – вулицею архітектора Нільсена.

Нижче приведено перелік основних вулиць та їх назв у різні періоди історії Маріуполя.

Перелік площ розташованих на території історичного центру Маріуполя.

Ці данні дають можливість зрозуміти, що процеси перейменування є природніми, оскільки зміни назв вулиць є відображенням змін в суспільстві та відновленням історичної справедливості.

Саме тому, коли маніпулятори заявляють, що знищується історія певного історичного періоду, потрібно пам’ятати хто запустив цей механізм перейменувань і для чого.

А висновки робити самостійно та на основі реальних фактів…