Новогрецьке “вторгнення” у Надазов’я
У сучасному українському суспільстві одним з найбільш гострих питань, яке постійно з’являється в публічному просторі є питання мови. Це питання є дискусійним як всередині самої України, так і за її кордонами. Державний курс на вступ до Європейського Союзу пов’язаний не лише з економічними чинниками, а й з політичними та культурними.
На території України проживає досить велика кількість національних меншин, які використовують у якості рідної мови російську, угорську, білоруську, болгарську, румунську та інші мови. Усі ці народи активно захищають свої права на вивчення та збереження своєї мови, а на їх боці активно виступают представники країн, вихідцями з яких є ці громадяни. Право отримувати освіту та розвивати свою мову закріплено як у національному законодавстві, так і у різних угодах, підписантом яких є держава Україна.
В залежності від одного регіону до іншого мовне питання має свої особливості пов’язані з місцевими історичними процесами та міграціями. Одним з таких українських регіонів є і Надазов’я, в якому протягом останнього століття існує одна з найбільш парадоксальних та складних мовних ситуацій.
Відомим фактом є те, що на території Надазов’я існує дві групи надазовських греків – урумів і румеїв. Відмінність цих груп полягає у використанні різних мов – урумської та румейської. Протягом тривалого часу в середовищі мешканців регіону можна було чути й інші назви: «греко-татари», які розмовляли на «греко-татарській» мові (мова йде про урумів та урумську мову) та «греки-еліни», які розмовляли «грецькою» мовою (тут мова йде про румеїв та румейську мову, відповідно).
Особливої пікантності такому визначенню додає той факт, що слово «урум» та «румей», в перекладі з мов їх носіїв перекладається однаково – «грек». Це слово в обох мовах походить від назви «Рум» — назви Риму, а потім і Римської імперії, цей варіант назва поширений в країнах Сходу. Після поділу Римської імперії в IV столітті Румом стали називати лише Східну Римську імперію, тобто Візантію. Таким чином, «урум» та «румей» дослівно перекладаються як «римлянин». А завдяки наступності римської державності від Риму до Константинополя, «римлянами» почало називати себе населення регіону, яке було серцем Візантійської держави.
Важливо акцентувати увагу на тому, що урумська та румейська мови є саме мовами, а не діалектами інших мов (це не діалекти сучасної грецької мови). Велика частина дослідників присвятили свої роботи дослідженням та підтвердженням цього питання (Влада Вячеславовна Баранова, Ксенія Владимирівна Вікторова, Євген Георгійович Аніміца), велика робота була пов’язана з систематизацією культурного та мовного надбання під час радянської політики «корєнізації» та після 1991 року.
Як у радянські часи, так і у часи незалежної України видавалися колективні збірники та окремі книги грецьких літераторів двома мовами (румейською та урумською), були відпрацьовані алфавіти та укладені словники. Але справа відродження мови та культури, вивчення цих мов у школах зіштовхнулася з непередбаченою проблемою. Мови греків Надазовського регіону програли конкуренцію новогрецькій мові, тобто мові сучасної Греції та Кіпру.
Поширення тенденцій вивчення новогрецької мови у якості мови надазовських греків відбувалось як у 1930-х роках (під час «коренізації») так і за часів незалежної України. Ця ситуація виявилась справжнім парадоксом – проблема розвитку двох живих літературних мов надазовських греків була штучно заслонена вивченням новогрецької мови.
Складності ситуації додавало те, що новогрецька мова і для урумів, і для румеїв була новою мовою, скоріше, навіть, іноземною. Основним аргументом, яким користувались прихильники новогрецької мови, була теза про те, що греки повинні були спілкуватися своєю рідною мовою – (ново)грецькою. Але серед цих людей не виникало суперечок щодо того, що рідними для греків Надазов’я були інші мови – румейська та урумська мови. Греки Надазов’я сприймалися буквально як греки Грецької Республіки, а отже якщо це такі греки, то і мова повинна бути як в Греції.
Реалізація новогрецького мовного проекту відбувалась на кількох рівнях: факультативно – на базі Грецького культурного центру «Меотида» (для усіх бажаючих), в окремих школах Маріуполя та околишніх селищ (як факультативний предмет) та в університеті – на кафедрі грецької філології факультету іноземних мов Маріупольського державного університету.
Активну участь у підтримці та фінансуванні таких проектів брали місцеві підприємці, активісти громадських організацій греків Надазов’я та представники Республіки Кіпр та Грецької Республіки. Завдяки співпраці представників грецьких держав з Грецьким культурним центром та кафедрою університету відбувались обміни студентами та викладачами, участь у різних закордонних фестивалях та святкових заходах.
Така практика є, безумовно, позитивною: збільшувалась академічна мобільність, велика кількість студентів отримали можливості практики за кордоном та отримали можливість знайти ділові контактів та можливості працевлаштування, але під час усіх цих процесів увага громади відволіклась від свого коріння. Наслідком цьго став певний занепад культури та мови усіх груп греків Надазов’я – дійсно цікавої етнічної групи, яка була і залишається однією з цікавих особливостей Надазовського регіону та України.
Нажаль, у зв’язку з війною та тривалим часом домінування новогрецької мови в академічних колах Надазов’я, мови греків Надазов’я знаходяться у складному становищі. Кількість живих носіїв мов скорочується, а території розселення урумів та румеїв знаходяться у районах бойових дій, що є причиною розсіювання урумів та румеїв по територіям України та Європи.
Водночас з негативними тенденціями, потрібно визначити, що ініциатива у справі збереження культури і мови греків Надазов’я перейшла до небайдужих громадян, які і в умовах війни продовжують збереження культурних особливостей своєї етнічної групи. Прикладом таких груп надазовських греків є спільноти “Надазовські. Свої.”, “Надазовські греки: уруми і румеї” та “ФОС” у яких активно відбувається обмін інформацією, організовуються тематичні заходи та поширюється справа вивчення мов надазовських греків – інструментами поширення виступаються як традиційні уроки, так і нестандартні засоби: гумористичні стікери для месенджерів, відеозаписи пісень, народна творчість та інші цікаві приклади з урумо-румейської культури.
Складні ситуації, в яких опинились мови надазовських греків, не є надгробним камінням урумської або румейської мови. Вони є тими зовнішніми факторами, які і зумовлюють особливості та важливість дослідження культурного надбання колишніх кримських християн грецького закону…