“Маріупольська газета” – друкований орган часів нацистської окупації
В історії Маріуполя є досить короткий, але насичений подіями, період окупації міста нацистами у 1941-1943 році. Інтерес дослідження та популяризації цієї теми пов’язаний з малою кількістю відкритих джерел з цієї теми та з великим масивом інформації, яка має яскраво виражене ідеологічне забарвлення.
Цей період історії активно висвітлювався у післявоєнні роки існування СРСР. Пов’язано, у першу чергу, це було з висвітленням діяльності маріупольського радянського підпілля та агресивними діями німецьких державних та військових організацій.
Не менш маловідомим є і факт того, що в роки німецької окупації Маріуполя, у місті друкувалися міські газети та інші інформаційно-агітаційні матеріали для місцевого населення, як на українській, так і на російській мові.
Найбільш відомою маріупольською газетою періоду 1941-1943 року була однойменна «Маріупольська газета», яка видавалась українською мовою. Газета публікувала новини про події у світі, інформацію з різних фронтів Світової війни, а також освітлювала життя Маріуполя та Німеччини.
Для нас це періодичне видання важливе для використання у якості джерела інформації про стан міського життя в окупованому німцями Маріуполі. Але одночасно потрібно пам’ятати і про те, що «Маріупольська газета» не була незалежним засобом масової інформації. Частина членів її редакції офіційно працювали у структурах окупаційної влади, а фінансування і видавництво такої газети було неможливо без офіційного дозволу та цензури з боку німецької адміністрації.
Що стосується загальних відомостей про «Маріупольську газету», то частина цієї інформації була викладена у дописі «Маріупольська періодика: від ХІХ століття до сучасності».
Історія цієї газети почалась 1 листопада 1941 року, на 23 день німецької окупації Маріуполя. Її редактором став Микола Стасюк – колишній член Української Центральної Ради, який після ув’язнення, з 1940 року проживав у Маріуполі та працював сторожем у міському парку (про нього мова йшла у дописі присвяченому діяльності “Просвіти” у Маріуполі). Газета виходила 3 рази на тиждень (у вівторок, четвер та неділю) і продавалась за 35 копійок (саме така ціна вказана на першій сторінці газети).
Нажаль, нам не вдалося знайти перший номер цієї газети, але у цифровому вигляді зберіглись наступні номери газети, починаючи з №8 (18 листопада 1941 року). Основна маса номерів виходила у на одному газетному листі, де розміщувалися 2 сторінки з текстом.
Більша частина текстів перших номерів газети була присвячена публікаціям повідомлень головного командування німецької армії: публікувалися дані про втрати радянських військ та армій Союзників, висвітлювалась інформація про хід німецького наступу вглиб територій СРСР та про події на інших театрах бойових дій – над Ла-Маншем, у Африці та Азії.
Але у «Маріупольській газеті» публікації не обмежувалися лише війною, наприклад у №8 можна дізнатися і про гастролі берлінської опери у Франції, про книжковий фестиваль у Веймарі, зміни мови викладання у Брюсельському університеті (з французької на фламандську), а також ознайомитися з фрагментами закордонної преси та побачити уривки з газет «Дейлі мірор», «Рейнола ньюс», «Арріда» та інших.
Окрім цього, на прикладі одного номера можна побачити, що газета повідомляла і про чисельні зміни які відбувались у політичному, культурному та адміністративному житті. Цілком можливо, що саме з «Маріупольської газети» наші містяни дізнались про існування Еріха Коха та його призначення Імперським комісаром України.
Також на першій сторінці розміщували оголошення про необхідність реєстрації безробітних обох статей, віком від 14 до 50 років. Реєстрація проводилась за алфавітом, кожній групі було призначено окремий день для реєстрації. Мешканці Маріуполя та Заводського (сучасний Кальміуський) району реєструвалися окремо, а відсутність реєстрації могла стати причиною покарання. Цікаво також і те, що у тексті об’яви було окремо прописано, що на реєстрацію повинні прийти «всі працездатні чоловіки й жінки (тільки не жиди)».
Завдяки газеті з Маріуполя можна дізнатися, що на момент листопада 1941 року до роботи приступили опери у Києві та Львові, а 16 листопада відкрився зимовий сезон Маріупольського міського театру, початок якого був даний виставою комедії Островського «Без вини винуваті».
Окрім цього, для більшості містян саме така газета могла виступати одним з основних джерел побутових та міських новин, оскільки випуски радіопрограм з маріупольського радіовузла (до речі, вони виходили і на українській, і на російській мові) були недоступні для більшості городян по причині відсутності радіоприймачів.
Місцева хроніка газети повідомляла, що вже на момент 18 листопада у місті відновили свою роботу котелозварювальний та судноремонтний завод, які вже у рубриці «Оголошення» відкрили пошук нових робітників.
Але газета повідомляла і про правила поведінки у новій реальності. Наприклад, газета повідомляла, що у місті була встановлена комендантська година, о 17 годині за німецьким часом мали зачинятися усі установи, а вже після 18 години ніхто не мав права перебувати на вулиці без перепустки від місцевої комендатури. У разі порушення правил існувала загроза розстрілу воєнною охороною. Заборонений час ходіння для цивільного населення (саме таку назву використовувала редакція газети) закінчувався о 5 годині ранку.
Якщо когось цікавить питання «А яким чином до «Маріупольської газети» потрапляли новини з Німеччини та інших держав?», то відповідь досить проста – редакція просила читачів, які отримували німецькі журнали та газети, давати їх у тимчасове розпорядження редакції для використання. Саме завдяки цій об’яві ми можемо дізнатися і адресу редакції газети: приміщення Міської Управи, кімната №9 (другий поверх) – зараз за цією адресою знаходиться білий Будинок зі шпилем на Театральному кільці.
