Ансамбль народної пісні «МРІЯ»

Ансамбль народної пісні «Мрія» центру допомоги переселенцям «ЯМаріуполь.Одеса»  – є унікальним. Він має змішаний склад:  до  переселенок-маріупольчанок, які склали його міцне ядро, приєдналися одеситки, а також переселенці з Херсона та Сєверодонецька.

Хор вже дуже  добре знають в Одесі та помічають на різних майданчиках міста з концертами. Так, «Мрія» виступала на Різдвяному та Весняному ярмарку в Соборі Святого Павла; на заходах Товариства Червоного Хреста України; у в одеських бібліотеках; в німецькому центрі «Баварський Дім» та в благодійних фондах «Тисяча джерел» та «Вільна».

Кожний виступ аматорського колективу дуже ретельно готується як в плані репертуару, так й в плані реквізиту. Співають дівчата українські пісні, вбираються в українські костюми, які їм вдалося пошити  завдяки підтримці центру «ЯМаріуполь.Одеса».

Зі слів керівника ансамблю, пані Олени: «люди, які прийшли співати, залишаються тут, бо відчувають підтримку колективу та робочу атмосферу без примусу». Рівень творчої майстерності колективу зростає на наших очах, підтверджуючи свою назву «Мрія».

Про назву хору довго думали, дискутували, хотіли закласти в неї щось особливе, щоби нагадувало і про Маріуполь, а також добре мотивувало на відновлення, сприяло знаходженню себе та реінтеграції у новому місті – в Одесі.

Зрозуміло, що від мрії до мети треба докладати дуже багато зусиль, проте без мрії зовсім ніяк. Українці є великими мрійниками, а ті, хто мешкає  біля моря, особливими романтиками. Але як то не дивно, пісня надає можливість відчути не тільки своє коріння, а і свою  ідентичність.

Хорові співи – це відчуття музики, знання та розуміння текстів, а ще велика робота з колективом, коли спостерігаєш та бачиш настрій кожного, самі незначні перепади настрою, бажання чи небажання знаходити компроміс, вміння доречно  шуткувати, щоби зняти напругу.

Всі знають, що хор є відкритою групою: хочеш піти, ніхто не буде тримати, але чомусь виходить якнайкраще: якщо людина прийшла, вона тримається та не кидає хор.

Дівчата всі різні, не тільки за голосом, віком, темпераментом, акторськими здібностями, але вони мають багато спільного. Перш за все, відчули, що вкрай потрібні сценічні костюми, бо їх не мали та не знали з чого та як пошити. Виступали з українськими хустками, намистами, прикрашали себе стрічками,  квітами, а також вивчали історію українського костюму.

Зрозуміло, що зробити на зразок автентичного, це було за межами можливостей, але відчути природне вміння української жінки бути привабливою та чепурною, у будь-якому віці, за будь-якими обставинами – вийшло, завдяки нашій спільній праці.

Дякуємо за щирість виконання, любов до пісні та рідної землі – це все добре відчувають маріупольці та одесити, цю найпотужнішу морально-психологічну підтримку.

УЧАСНИЦІ ТВОРЧОГО КОЛЕКТИВУ «МРІЯ»

Але головною цінністю колективу є його учасниці, які є його голосом та обличчям. Склад хору є відмінним прикладом взаємної інтеграції та поваги між представниками ВПО з різних регіонів та мешканцями тих громад, які зараз приймають переселенців. Переходимо до знайомства зі героінями нашого допису!

Олена Чупіна

Пані Олена – маріупольчанка, керівник ансамблю народної пісні «Мрія» центру допомоги «ЯМаріуполь.Одеса».

Ця привітна і тактовна жіночка, змогла створити співочий колектив з непрофесіоналів, які просто полюбляють співати українські народні пісні.

Без всілякої допомоги ззовні, колектив «Мрії» удосконалює свою співучість, розширює репертуар. Але, головний напрямок, українська народна пісня – незмінний.

Всі жінки в «Мрії» – різні за освітою, фахом, характером і смаком. Подібно диригенту оркестру, пані Олена, збирає усіх учасників воєдино.

І, як в добрій родині, в колективі «Мрія» – дружні  взаємовідносини. В цьому велика заслуга пані Олени.

Інна Шимко

«Пані Інно…» – зовсім не випадково виявилася ця яскрава поетична метафора українського поета Павла Тичини та відгукнулася ім’ям в наші часи.

Пані Інна – чудова гарна жінка, яка вміє виглядати з витонченим смаком й бути завжди  доглянутою. Як їй це вдається, складно сказати.

В рідному Маріуполі пані Інна завжди любила співати українські народні пісні, які дуже полюбляла, та неочікувано, одною з перших, потрапила до  ансамблю, який тільки починав робити перші кроки.

Тепер вона з задоволенням репетирує та виступає в ансамблі «Мрія». Дуже серйозно та ретельно відноситься до всього: зовнішність, сценічний костюм, репетиції, концерти, навіть, як гарно записати текст пісні в зошит.

Інна багато чому навчилася в Одесі.  Несподівано  для самої себе: вона швидко орієнтується в місті. Як, та куди, яким транспортом, скоріше та вигідніше доїхати, та дивується, що корінні містяни інколи не так швидко «включаються».

Вона разом зі своїми колежанками вдосконалює українську мову,  постійно вчиться цифровим  навичкам, і це їй добре вдається. А ще Інна каже, що життя вчить бути дипломаткою, не помічати невеликих розбіжностей з іншими, не втрачати через них друзів та знайомих.

Пані Інна зізнається, що отримує неймовірне задоволення не тільки від виступів та концертів, але й від звичайних репетицій, на яких завжди не вистачає часу поспівати, та, по-жіночі, обговорити те, що хвилює кожну учасницю.

Надія Авдєєва

В Одесу я приїхала з Маріуполя. Життя в Одесі, несподівано, підхопило мене на свої хвилі.

З керівником ансамблю, пані Оленою, мене об’єднали заняття в  українському розмовному клубі, в якому ми займалися в центрі «ЯМаріуполь». Олена розповіла, що на базі центру, створює ансамбль народної пісні, запропонувала приєднатися.

Для мене це була новина… «співати»! Кажу, що я забула, коли співала, але Олена підштовхнула тим, що ми – українці, і повинні, в тяжкий час, підтримувати один одного українською народною піснею. Тепер, коли ми ближче познайомились з учасниками ансамблю, розуміємо, що сумуємо один за одним, коли довго не бачимось.

Нам не вистачає наших зустрічей і дуже подобається співати разом. Да нам просто подобається спілкуватися у вільний час. Я з задоволенням беру участь в репетиціях і виступах на різних майданчиках.

Дуже вдячна, що я в складі ансамблю!

Людмила Борисова

Пані Людмила прийшла в ансамбль майже з самого  початку його створення.

Разом з іншими учасниками ансамблю, побувала в м. Моршині, де також співала для глядачів. Людмила переїхала в Одесу з Маріуполя, де перенесла всі труднощі оточення та обстрілів міста, тому вона відвідує реабілітаційні центри з метою відновлення.

У Людмили дуже великий творчий потенціал, вона дуже мила, артистична, емоційна, іноді зайве, але співи допомагають добре заспокоїтися.

Пані Людмила допитлива, життєрадісна, та співає з щирою, властивою тільки їй, незвичайною чарівністю. З колективом Людмила коректна, здатна до співпраці.

У неї багато інтересів та захоплень: в Одесі закінчила Школу гідів-екскурсоводів, курси бухгалтерів.

Крім того, Людмила відвідує різні заняття в центрі «ЯМаріуполь», «Вільна», «Місто тисячі джерел».

Ольга Запорожченко

Пані Ольга – це жіночка-одеситка, яка стала частиною ансамблю «Мрія».

На той час, Ольга вже мала досвід участі у співочих колективах, бо багато років співає в ансамблі «Заграва». Тому вона одразу зайняла гідне місце серед виконавиць.

Ольга, за покликом серця, дуже багато допомагає переселенцям.

Також вона прийняла саму активну участь у створенні сценічних костюмів для дівчат з ансамблю «Мрії». Діставала тканини, хустки, намисто. Шила сама костюми: жилети, спідниці, фартухи. Навчала пов’язувати хустки. Адже яскраві барви завжди личать жіночкам, і на деякий час дають змогу забути важкі миті життя. Свято повинно бути радісним.

Золотими руками Олі (так її звуть дівчата ансамблю), зроблені також різноманітні атрибути для виступів: Різдвяна зірка; опудало Масниці; та інші прикраси для свят. Багато в цьому Олі допомагає її чоловік – гідна та шановна людина.

Оля завжди співчуває життєвим труднощам жінок «Мрії», а це дуже цінна риса характеру в нашому житті.

У Ольги красивий, неповторний тембр голосу. Вона прийшла послухати, як звучать українські народні пісні в ансамблі «Мрія», але залишилася в колективі з жінками, які співають серцем.

Наталя Івченко

З учасницями ансамблю «Мрія» я познайомилась в м. Моршині, де ми разом відпочивали.

Дівчата звернулися до мене, щоб я робила відео та фото їх виступів, перед відпочиваючими. З посмішкою, всі учасниці колективу, так і звали мене – «наш оператор».

Я ніколи не співала в хорі. Мені просто було цікаво спілкуватись з такими чудовими та талановитими жінками. А потім, так сталося, що я також стала  учасницею ансамблю.

Від наших зустрічей я отримую щире задоволення, тому завжди відчуваю радість, коли йду на репетицію, чи на виступ. Ми, маріупольці, дуже багато чого втратили  –  родичів, друзів, свої домівки,  своє місто.

Одеса об’єднала нас в «Мрії», щоби разом йти до мети.

Світлана Кравченко

Сєверодонецьк – рідне місто пані Світлани, яку події привели до Одеси.

Світлана відповідає своєму імені: світла, лагідна та красива жінка, яка є солісткою ансамблю народної пісні «Мрія».

Вона має чудове поєднання сильного гарного голосу та акторської майстерності. Коли пані Світлана виступає на сцені, то завжди в самому центрі.

Вона є такою собі специфічною характерною актрисою, яка витягує на вищій рівень кожну пісню, та увесь склад хору. Світлана –  справжня синтетична актриса, яка вміє все: співати і танцювати, зіграти блискавичну мініатюру та «завести» глядачів, і, неодмінно, зірвати шквал аплодисментів.

Напевно, в житті ця жінка вміє все, та може зіграти будь яку роль. Вона і «Святий Миколай» для діточок, і «любляча жінка», яка чекає кума, вона і «ледаща», вона і «гарна».

Світлана активно допомагала учасницям ансамблю у створенні костюмів, шила та прикрашала їх. Світлана завжди має багато ідей та планів, які втілює в життя. Пані Світлана дуже надійна, відповідальна та безвідмовна людина.

На неї завжди можна покластися, і бути впевненим, що пані Світлана ніколи не підведе.

Тетяна Німченко

Тетяна приїхала в Одесу з Херсону.

У Херсоні вона брала участь у народному ансамблі обласного палацу культури протягом шести років. Тому в Одесі почала шукати аматорські ансамблі, що їй і вдалося.

І цією вдачею виявився ансамбль народної пісні «Мрія».

Пані Тетяна має музичність і добрий слух, гармонійний голос і здатність к спілкуванню в колективі. Вона дисциплінована і професійна в роботі.

Тетяна також володіє фізичною витривалістю, щоб виступати на сцені, або репетирувати тривалий час. Їй властива здатність знаходити контакти з іншими колективами, що і сприяло співробітництву з благодійними фондами «Місто тисячі джерел» та «Вільна» Новокаховської громади в місті Одеса.

Це також дало можливість додаткових репетицій у Баварському домі ансамблю «Мрія». Тетяна робить свій внесок в популяризацію жанру української пісні.

Ліричність, довірчість, неймовірна інтонаційність ансамбля, в якому співає Тетяна, знаходять великий відгук у серцях людей.

Наталя Сахневич

Пані Наталя – одеситка.

До виходу на пенсію, вона мріяла знайти хор, в якому співають виключно українські народні пісні. І її мрія здійснилася двічі – вона співає і в хорі «Заграва», і в ансамблі народної пісні «Мрія».

В кожному ансамблі вона знаходить щось цікаве, властиве саме цьому колективу. З задоволенням поспішає на кожну репетицію і намагається розширити репертуар українськими народними піснями, які рідко хто виконує. Дуже радіє кожній чудовій пісні, і про кожну з них каже, що це моя улюблена пісня.

Крім співу, пані Наталя палко любить поезію, зокрема, вірші Лесі Українки і Ліни Костенко. Вона щомісяця приймає участь у засіданнях поетичної «Зеленої лампи» у Всесвітньому клубі одеситів, де з великим успіхом декламує улюблену поезію.

Пісня та поезія для пані Наталі – саме ті крила, про які писала геніальна Ліна Костенко. Вони, по-справжньому, допомагають їй долати тяжкі випробування сьогодення.

Раїса Сташко

Нiколи не знаєш, де знайдеш…

Я живу в Одесi вже досить давно. Люблю спiвати. Час вiд часу, намагалась знайти для себе співочий колектив, але якось не складалось.

Одного разу, будучи в бiблioтецi на літературному заходi, я почула про гурт української народної пiснi марiупольців «Мрiя», i подумала: а чи не спробувати менi приєднатися до них?

Наступного дня я розшукала центр «ЯМарiуполь» i завiтала до них на репетицію. Ввійшовши в аудиторію, я побачила своїх ровесниць. Жвавих, веселих, приємних. Я, навiть, подумала: мабуть я не тих знайшла. Нiщо не промовляло про їх пережитий бiль та страх. Тiльки з часом я почула їхнi жахливi iсторiї…

Мене прийняли з радiстю,  i, вже до кiнця репетиції, в мене було відчуття , що ми вже давно знаємо один одного. Ось вже майже три мiсяцi, як я співпрацюю з цим колективом  i жодного разу я не пошкодувала про це.

Сподiваюсь, що незабаром, наш колектив розпадеться… Я дуже хочу цього…

Чому? Тому що хочу, щоб як найшвидше закінчилася ця клята війна! Щоб нашi милi дiвчата повернулись у своi рiднi домiвки: у Марiуполь, Херсон, Сєверодонецьк. Щоб ми телефонували один одному, розповiдали про те, як у нас справи, як живемо, про плани на майбутнє. Щоб їздили один до одного i згадували, якою була наша «Мрiя»…

Ганна Суворова

Я – одеситка, та й наймолодша учасниця ансамблю народної пісні «Мрія».

Мені з дитинства подобалося співати, але я дуже соромилася і з приводу того у мене був комплекс… Я знаходила час і співала тоді, коли ніхто не міг почути.

Нещодавно я познайомилася з однією з учасниць ансамблю «Мрія» і вона мені розповіла про їх хор. Мене це зацікавило, і я дуже захотіла прийти на репетицію, послухати, як співають  жіночки і також співати українські народні пісні.

Враження від репетиції було неймовірне! В учасниць ансамблю гарні голоси та чудовий репертуар! Почавши ходити на репетиції, я зрозуміла, що все більше і більше хочу співати.

А враження від першого концерту, з моєю участю, я ніколи не забуду! Це було і дуже цікаво, і дуже хвилююче водночас.

Я рада та вдячна, що мене прийняли до колективу, і я можу співати та виступати в ансамблі народної пісні «Мрія».

Ніколи не переставайте мріяти і йдіть до своєї мети!

Любов Харитонюк

Ця учасниця колективу – одеситка.

Дуже скромна та добра жінка, яка є слухачкою «Університету третього віку» Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району м. Одеси.

Пані Любов мала попередній досвід співу в хорі, тому дуже швидко вивчила свої партії в піснях. Вона з задоволенням співає та виступає перед глядачами.

Любов завжди має здатність помічати різні помилки в тексті пісень, або віршів, та пропонує хороші варіанти, як непомітно їх виправити. Любов навчає дівчат з ансамблю, традиційним способам зав’язування головних уборів. Бо так, по хустці, можна було визначити статус жінки, та рівень достатку у сім’ї.

Людмила Чумаченко

Пані Людмила опинилася в Одесі, після того, як змогла виїхати з Маріуполя.

В рідному місті Людмила співала в хоровій капелі, яка була дуже відома  маріупольської музичної спільноті.

В ансамбль народної пісні «Мрія», пані Людмила влилася майже в перші дні його створення.

Вона має гарний тембр голосу, та гідно виконує українські народні пісні в дуеті з солісткою ансамблю, Світланою Кравченко. Їх дует незмінно викликає різні почуття у глядачів, нікого не залишаючи байдужими.

Зі слів Пані Людмили, вона дуже радіє кожній зустрічі, кожній новій  пісні та дуже вдячна керівнику ансамблю, пані Олені, за змогу продовжувати співати та насолоджуватись українськими народними піснями.

Матеріал підготовлений спільними зусиллями Марії Фентісової, Олени Чупіної, Ісидора Бадасена та учасниць ансамблю “МРІЯ”.