Серед предметів козацької доби, знайдених поблизу або на території міста Маріуполь, є зразки козацької холодної зброї: клевець, булава наконечники списів та пік.

Клевець – холодна зброя, гранована і вузька бойова частина якої нагадує дзьоб птаха із молоткоподібним обушком. Знахідка була зроблена у 1925 році під час археологічних досліджень, що проводив працівник Маріупольського краєзнавчого музею археолог Петро Піневич.

Булава – бойова залізна зброя, XVII–XVIII ст. Вага 1,5 кг, довжина 44 см. Зброя складається з держака, в нижній частині якого є круглий отвір для закріплення шкіряної петлі, та навершя у вигляді сплощеної кулі з шипами. На кулю було насаджено 12 шипів (зберіглось 9); згори теж був шип – лишилося гніздо для нього. Шипи у вигляді пірамідок вкручувалися в підготовлені отвори-гнізда, вони розташовані на кулі в три яруси у шаховому порядку. Поверхня булави не відшліфована, на ній є маленькі заглиблення – сліди проковки.

До Маріупольського краєзнавчого музею булава надійшла у 1973 р. Її випадково знайшов цього ж року школяр С.В. Бєліков під час відпочинку на похилому березі р. Грузький Єланчик, біля її гирла, в піску на глибині 20-30 см. Булава знайдена в межах хутору Єланчик м. Новоазовська Донецької області.

Річка Грузький Єланчик впадає до лиману Азовського моря, утвореного Кривою косою. На старих картах у гирлі річки позначено окрему Єланчицьку косу. Найстаріший населений пункт поряд – це хутір Крива коса, заснований біля 1750 р. Ця місцевість як одна з найзручніших для риболовлі була здавна в зоні уваги запорозьких козаків. На так званих «рибних заводах» працювали ватаги козаків. Після офіційного розподілу земель між запорожцями та донцями у 1746 р. донська козацька старшина намагалася закріпитися на найбільш зручних місцях для риболовлі між Доном та Кальміусом, де і розташований Грузький Єланчик. Інколи відносини ставали досить напруженими і запорожцям доводилося тримати зброю напоготові – як проти донських козаків, так і проти ногайців або татар, що кочували у степах над Азовським морем.