Плащаниця. XVIII ст. Найімовірніше була привезена греками з Криму. Зберігалась у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Карасівці (колишнє село Карасу-Базар, в наш час відносилась до Центрального р-ну Маріуполя). У 1930-ті рр. після руйнування храму радянською владою потрапила до маріупольського музею.
В оздобленні плащаниці використані річкові перли, золоте шитво, парчева кайма сріблястого кольору, пензлі із шовкових золотих ниток. На червоному шовку зображено сцени поховання Христа Спасителя. Має написи грецькою мовою.
На початок широкомасштабної російської агресії проти України реліквія знаходилась на реставрації у Києві, завдяки чому вона вціліла на відміну від більшості експонатів Маріупольського краєзнавчого музею, знищених російськими окупантами.
Серед втрачених реліквій греків Надазов’я Ікона Божої Матері Одигітрії. Історія, мабуть, найбільш шанованої чудотворної ікони Маріуполя, доставленої переселенцями з Криму, оповита легендами та переказами. Вона вважалася явленою та чудотворною. У Криму вона зберігалася в печерній Успенській церкві біля Бахчисараю, на передмісті Майрум. Її перебування в Успенському храмі документально зафіксовано з XVII ст. Наприкінці XIX – початку XX століття ікона була стародавньою і старою: «дерево виїдено шашелями, на дереві полотно, а на ньому мастика рельєфом, на якій написані лики». 1848 року вона прославилася захистом маріупольців під час епідемії холери. Із заступництвом Богоматері пов’язували також порятунок міста у 1855 році під час нападу англо-французької ескадри у Кримську війну. На поклоніння до неї приїжджали не лише греки Маріупольського повіту, а й віряни з інших регіонів. Оригінал ікони прикрашала багата риза, розшита перлами, діамантами та іншим дорогоцінним камінням. Ікона була втрачена у 20-ті роки XX ст.
«Святий Георгій воїн з житієм» – поліхромний рельєф (дерево, левкас, позолота, поліхромія, рельєф). Ми бачимо постать великомученика Георгія, по боках від якої в кіоті вміщено сюжети з житія святого. В основі зображення на іконі лежить міф про римського воїна, який за проповідь християнства був підданий тортурам і страчений за імператора Діоклетіана під час його правління та його співправителя Максиміана (303-305 рр.). Цей святий був надзвичайно популярним ще з часів раннього християнства. Святий Георгій у візантійській традиції – це захисник віри, мученик, святий воїн, покровитель воїнів. За традицією, рельєф «Святий Георгій воїн з житієм» пов’язують із чудотворним образом, який у IX столітті з’явився грецьким морякам, що тонули, це й започаткувало створення Георгіївського монастиря на мисі Фіолент біля Балаклави. При переселенні греки у 1780 р. привезли ікону до Маріуполя, де вона спочатку зберігалася у митрополита Ігнатія. У тому ж році вона постраждала від вогню під час пожежі на подвір’ї митрополита. Потім вона супроводжувала його на дачу. Після смерті митрополита ікона перебувала у Харлампіївській соборній церкві над його могилою. У 1845 р. «Святий Георгій» був перенесений до новозбудованого Харлампіївського собору. На іконі була багата риза. У XIX та на початку XX століття рельєф «Святий Георгій» вшановувався як одна з головних святинь Харлампіївського храму міста Маріуполя. У рік тисячоліття Георгіївського монастиря (1891 р.) ікону «Святий Георгій воїн із житієм» возили з Маріуполя до Сімферополя, де її було виставлено. Там її сфотографували, знявши оклад. Після цього не лише служителі храмів, а й дослідники старовини змогли побачити ікону і висловити про неї думку як про пам’ятник мистецтва. Рельєф «Святий Георгій з житієм» – є одним із найстаріших іконографічних типів. У зображенні Георгія збереглися риси античної скульптури, пластики. Аналогії йому – за стилістикою, образотворчим рядом – вироби дрібної пластики зі слонової кістки X-XI ст. Датування ікони методом С14 проводилося в Київському науковому центрі радіо-геохімічних досліджень. Отримано дату – середина XI ст. На щастя, ця ікона зберіглася. Після руйнування собору у 1930-х роках її передали на зберігання до Маріупольського краєзнавчого музею. У 1965 р. рельєф відвезли до Києва на реставрацію. Наразі вона зберігається у Національному художньому музеї в м. Києві.