Крістіна Антонова — людина, яка перетворила свою любов до створення солодощів на справу життя, навіть попри складні випробування, які принесла війна. Її історія — це приклад того, як можна знайти себе в нових умовах і водночас зберігати зв’язок із рідним містом. Маріуполь завжди залишається в її серці, надихаючи на творчість і спонукаючи до збереження пам’яті про нього.
Коли 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення, Крістіна залишалася в Маріуполі. Вона пам’ятає день, коли вперше почула вибухи, і той момент, коли у місті зникли зв’язок, газ, світло та вода. Умови ставали дедалі нестерпнішими, а страх за життя зростав. Попри всі труднощі, її фадж залишався важливим символом підтримки. Коли в квартирі закінчувалися продукти, вона ділилася з близькими шоколадними монетками — залишками інгредієнтів для приготування фаджу. Ці жменьки шоколаду стали своєрідним ритуалом, який допомагав триматися й хоч трохи згладжував відчуття постійної небезпеки.
Після довгих тижнів у місті, яке перетворювалося на руїни, Крістіна змогла виїхати 23 березня завдяки волонтерам. Дорога була надзвичайно небезпечною: 18 блокпостів, мінні обстріли та страх за кожен наступний кілометр. Але їй вдалося дістатися Черкас, де вона почала новий розділ свого життя.
“Space Invaders Fudge”, яким вона займається вже з 2020 року, став не лише брендом, а й символом стійкості та віри в краще майбутнє. Її солодощі — це більше, ніж смак. Це історія про маленькі радощі життя, які можуть дарувати тепло та надію навіть у найважчі часи.
У цьому невеличкому інтерв’ю Крістіна розповідає про те, як війна вплинула на її підхід до роботи, про натхнення, яке вона черпає у спогадах про рідний Маріуполь, і про свої мрії, які обов’язково стануть реальністю. Це розмова про силу людського духу, творчість і бажання створювати навіть тоді, коли все здається втраченим.
Як виникла ідея створювати фадж? Чому Ви обрали саме цей вид ласощів?
Я займаюся фаджем ще з 2020 року — 6 грудня нам виповнилося 4 роки. Ідея виникла під час моєї роботи в «Містер Бін». Натхненням для мене стала Марія Тимошенко, дівчина з Києва, яка створює проєкт «Номер Дому», де виготовляє фадж, шоколадки та варення. Її приклад надихнув мене спробувати створити власну інтерпретацію цих ласощів.
Мої перші експерименти з приготуванням фаджу почалися саме тоді, і вперше я приготувала його для «Біна». До цього я пробувала лише фадж Марії й була у захваті, особливо від її сирної серії, яка, до речі, існує досі.
Назва вашого бренду, Space Invaders Fudge, звучить досить оригінально й інтригуюче. Розкажіть, будь ласка, чому Ви обрали саме таку назву?
Цю назву придумав Кирило (на жаль, він покинув проєкт). Ми вирішили обіграти назву старої культової комп’ютерної гри, у яку багато хто грав у дитинстві.
Крім цього, назва має ще один символічний сенс: ми пояснювали її тим, що прагнемо “захопити” усю планету нашим фаджем!
Що надихає Вас на створення нових смаків та наборів фаджу? Чи це більше про експерименти та особисті вподобання, чи Ви дотримуєтесь певних «кондитерських правил» щодо поєднання інгредієнтів?
Це, мабуть, більше про особисті вподобання та експерименти. Наприклад, один із наших найпопулярніших смаків — фундук та морська сіль. Це досить просте поєднання, але для багатьох людей воно здається незвичним і особливим.
А ось чорний фадж із лимонним мармеладом для мене має ностальгічний смак — він нагадує цукерки з дитинства, які, здається, називалися «Галаретки».
Ваш бренд має певний емоційний зв’язок із Маріуполем, що виражається у використанні листівок із зображеннями міських пам’яток, слогану «З Маріуполем у серці» та іншим згадок. Чому для Вас це настільки важливо?
Коли ми переїхали до Черкас, постало питання, чи варто взагалі відновлювати цей маленький проєкт. Прийнявши рішення продовжувати, ми вирішили додати до нашої роботи частинку рідного Маріуполя. Так виникла ідея створити листівки із зображеннями нашого міста.
Ми звернулися до нашої подруги, яка також родом із Маріуполя, і вона намалювала ці листівки з визначними місцями, які є особливими для кожного маріупольця. Це був наш спосіб впоратися з сумом за домом і водночас нагадати іншим про красу Маріуполя. Дехто, побачивши ці листівки, писав нам, що навіть не уявляв, наскільки наше місто було прекрасним.
Ось уже 2,5 роки ми вкладаємо листівку в кожну коробочку. Це стало своєрідним способом зберігати пам’ять про наш Маріуполь і ділитися нею з іншими.
А слоган «З Маріуполем у серці» для мене означає те, як я готую фадж — із любов’ю, надією та вірою в краще.
Чи співпрацюєте Ви зараз із кимось із маріупольців?
Наразі ні. Єдиною співпрацею було створення листівок із зображеннями Маріуполя.
Як Ви бачите подальший розвиток свого бренду? Чи є у Вас плани або мрії щодо його майбутнього?
Зараз ми перебуваємо в дещо підвішеному стані, як і багато інших, очікуючи більш стабільних часів. Але, безумовно, я мрію про невеличкий цех для виготовлення фаджу, а, можливо, і про кав’ярню. Це було б місце, де можна насолодитися дуже смачною кавою та спробувати різноманітні види нашого космічного фаджу.
Це може бути непросте питання, але чи хотіли б Ви повернутися до Маріуполя та продовжити свою справу там після деокупації? Чи бачите Ви у цьому перспективу?
Це справді складне питання. Мені важко заглядати так далеко вперед і давати якісь обіцянки. Життя часто підкидає несподівані повороти, тож я віддаю перевагу просто рухатися вперед і дивитися, куди воно мене заведе. Колись я й жити у Черкасах не планувала, а тепер це частина моєї історії.
На Вашу думку, що може мотивувати маленькі бренди та виробників повернутися до Маріуполя після його деокупації, окрім особистих причин?
Ймовірно, основним стимулом може стати підтримка. Це може бути фінансова допомога, різноманітні гранти або інші програми підтримки. Мені здається, саме це може дати виробникам впевненість у тому, що вони зможуть відновити свою справу в рідному місті.
Як Ви бачите роль виробників та маленьких брендів у відновленні Маріуполя після деокупації? Який внесок, на Вашу думку, може або має робити малий бізнес?
Маленькі бренди та проєкти, на мою думку, — це про душу міста. Звісно, можна купити хліб у будь-якому супермаркеті, можливо, навіть дешевше. Але хліб із маленької пекарні, зроблений людьми, які вкладають у нього свою працю, якість і любов, — це зовсім інше. Це продукт із душею, і саме такі проєкти створюють особливу атмосферу міста, наповнюють його теплом і сенсом.
Підтримка таких брендів формує свідомість споживачів, підкреслює важливість локальної праці та дозволяє кожному відчути себе частиною відновлення. Малий бізнес може стати символом віри у краще, основою спільноти, яка допоможе відродити Маріуполь не тільки економічно, а й емоційно.
Як вплинув досвід війни на Ваше ставлення до бренду та життя загалом?
Війна сильно змінила моє ставлення до людей, які купують наш фадж. Я отримала стільки теплих слів і бачила таку неймовірну підтримку, що це надихає мене продовжувати свою маленьку справу. Для мене справжнім дивом є те, як люди через кілька країн везуть наші коробочки до своїх рідних, щоб подарувати їм відчуття рідного дому.
Ми не прагнемо бути в кожному магазині. Наш бренд — це про віру в краще майбутнє та про незламність, незалежно від обставин. Найцінніше для нас — це люди, які нас підтримують, куштуючи наш фадж, і вірять разом із нами.
Хто є Вашою основною аудиторією зараз? Це переважно маріупольці чи клієнти з інших міст? І чи траплялося, що люди з інших міст робили замовлення не стільки через бажання солодкого, скільки для того, щоб підтримати Ваш бренд?
Наша основна аудиторія зараз — це люди з інших міст, і багато хто з них дійсно робить замовлення, щоб підтримати нас. Водночас значну частину клієнтів складають ті, хто вже скуштував наш фадж і повертається за улюбленими смаками.
Нам дуже допомогла участь у програмі «Крафтові Мандри». Після виходу випуску про нас багато людей дізналося про бренд, і навіть зараз ми отримуємо замовлення від тих, хто побачив нас завдяки цьому проєкту.
Що Ви вважаєте своїм головним досягненням у розвитку бренду?
Наш головний здобуток — це те, що наш фадж уже побував у багатьох країнах! Ми відправляли його до Великобританії, США, Ірландії, Німеччини, Польщі, Чехії та Франції. Це дуже надихає, адже наш маленький проєкт долає кордони.
Ще одним досягненням я вважаю співпрацю з кав’ярнями в Черкасах. Це можливість бути частиною локальної спільноти та ділитися нашим фаджем із людьми.
Чи є серед ваших фаджів смак, який у Вас асоціюється з Маріуполем? Або, можливо, Ви плануєте створити такий особливий смак?
Напевно, це наше асорті Tars, адже всі ці смаки були створені ще в Маріуполі й користувалися успіхом тоді, як і зараз.
Якось ми навіть готували невелику партію найперших смаків, які я створювала ще під час роботи в «Містер Бін». Можливо, повторимо це ще раз, щоб повернути теплі спогади про той час.
Чи є у Вас улюблене місце в Маріуполі? Чи збереглося воно донині?
Напевно, немає нічого кращого за море. І, на щастя, воно досі на місці.
Що б Ви порадили маріупольцям та всім, хто зараз шукає себе і прагне знайти свою справу?
Не здаватися, що б не сталося. Віра в себе та наполегливість допоможуть знайти свій шлях, навіть у найскладніші моменти.
Маріуполь — це не лише будівлі чи вулиці, це передусім його люди. Саме вони, розкидані по різних куточках України та світу, продовжують берегти дух і традиції рідного міста. Крістіна Антонова — яскравий приклад того, як активна громада маріупольців поза межами тимчасово окупованого міста стає його серцем.
Своєю працею вона не лише продовжує улюблену справу, а й нагадує всім про красу та унікальність Маріуполя. Кожна коробочка її фаджу, створена з любов’ю та теплом, є частиною цього великого міста, його духу та сили.
Маріуполь живе у своїх людях — тих, хто, як Крістіна, зберігає пам’ять, створює нове й надихає інших. Саме така спільнота формує основу для відновлення та повернення міста у майбутньому.
