Ріки Надазов’я – джерела води та свідки життя кількох поколінь

Ріка Кальміус – головна водна артерія Маріупольського Надазов’я. Її джерело знаходиться на південному схилі Донецького кряжу поблизу міста Ясинувата. Сама ріка протікає виключно територією Донецької області в розділяючи навпіл її південну частину.

Кальміус впадає в Азовське море у районі Маріуполя. Розділяючи саме місто на дві частини – лівий і правий берег. Що цікаво, ріка розділяє місто не лише фактично, але й адміністративно: на лівому березі розташований Лівобережний район – один з найбільших у Маріуполі. Також, на правому березі є однойменна місцевість, яку «в народі» називають Правим берегом – частина «старого Маріуполя».

Загальна довжина річки складає 209 км, а офіціна площа водного басейну 5 070 квадратних кілометрів. Ухил, тобто різниця висот між джерелом та гирлом, складає всього 0,91 метра на один кілометр – ріка має суто рівнинний характер. Але це й не дивно, її оточує степовий регіон.

Зазвичай Кальміус замерзає в грудні та розкривається в березні. Але ця тенденція все частіше залишається в минулому, зміна середньої температури дозволяє її водам не замерзати взимку. Окрім цього, гирло ріки майже ніколи повністю не замерзало з 1930-х років. Справа у тому, що з підприємства «Азовсталь», яке знаходиться на лівому березі, проводиться скид води, яку використовують для охолодження у виробничому процесі, а її температура завжди на декілька градусів вище нуля.

Також (у це важко повірити нашим сучасникам) ще сто років тому Кальміус у значній своїй частині був судноплавним. Водний шлях сполучення активно використовувался мешканцями сел з берегів Кальміусу. Річкою доставлялися будівельні матеріали, товари та переміщувались люди. Серед частини дослідників і краєзнавців також побутує думка про те, що за часів Київської Русі Кальміус нерідко використовувався як запасний шлях «з варягів у греки». Однак ця версія не є загальноприйнятою у силу чисельних фактів.

Тим не менш, факт використання Кальміусу для транспортування товарів та людей на регіональному рівні є беззаперечним. В Маріуполі та вище за течією ріки з часів козаччини знаходились переправи з одного берегу на інший. Кальміус був важливим місцем для міжрегіональної логістики, особливо у зв’язку з тим, що уздовж узбережжя Азовського моря проходив тракт – шлях сполучення між Кримом та районами навколо гирла Дону.

Також, для Маріуполя гирло Кальміусу стало місцем розташування першого порту. Ця природна гавань використовувалась з XVIII століття до сучасності.

Сьогодні ж річка сильно обміліла і придатна хіба що для невеликих рибальських та спортивних човнів.

У найбільшій мірі обміління Кальміусу пов’язано з діяльністю людини, індустріалізацією Донбасу, сільським господарством та значним збільшенням місцевого населення. У басейні Кальміуса створено каскад з 11 водосховищ із загальним обсягом води у 227 мільйонів кубометрів. Ha потреби промисловості з цих водосховищ щорічно забирається понад 160 мільйонів кубометрів води, а для сільського господарства використовується ще 55 мільйонів кубометрів води.

Але потрібно зауважити, що наведені дані стосуються періоду 1980-2014 року. Початок бойових дій у східних областях унеможливлює зібрання актуальних даних.

Що стосується Маріуполя, то на його околицях розташовано два великі водосховища: Старокримське – на Кальчику та Павлопільське – на Кальміусі. Старокримське водосховище створено для забезпечення питного водопостачання мешканців міста та навколишніх сел, а його запас налічує близько 47 мільйонів кубометрів води. Павлопільське водосховище є одним з найбільших у Донецькій області. Воно займає площу у 11 квадратних кілометрів, а метою його створення було забезпечення технічною водою підприємств та населення Маріуполя.

Окрім Кальміусу, територіями Маріупольщини проходить ще й річка Кальчик. Вона є правою притокою Кальміусу та бере свій початок у Запорізькій області. Загальна довжина Кальчику складає 88 км, а площа його басейну 1260 квадратних кілометрів.

Незважаючи на свої скромні фізичні характеристики, ця річка має величезне значення для історії України та всієї Східної Європи. Історична назва Кальчику – Калка.

Саме на її берегах, у 1223 році відбулась знаменита битва руських князів з половцями і підрозділами війська Чингісхана.

Але у Надазов’ї – досить засушливому регіоні де питання наявності прісної води є надважливим, для господарського та питного водопостачання використовуються не лише ріки та водосховища. На службу людині поставлені і підземні (ґрунтові) води.

Наприклад, у зонах відпочинку на узбережжі Азовського моря підземні води є основним джерелом забезпечення потреб місцевого населення водними ресурсами.

У самому Маріуполі найбільше підземне джерело знаходиться на вулиці Фонтанній. Сама назва вулиці походить від назви джерела – фонтану – підземної річки, яка забезпечує частину населення міста з часів заснування населенного пункту на місці Маріуполя. Ймовірно, що саме ним користувалися ще й запорізькі козаки, які у XVII–XVII столітті контролювали ці землі та розміщувались у Кальміуськвй фортеці.

Загалом, на території Маріуполя знаходиться 18 прісноводних свердловин, із яких п’ять містять питну воду.

Але цікавим є не лише інформація про історію та характеристики надазовських річок. Якщо розібратися в значенні назв «Кальміус», «Калка» та «Кальчик», то складно не помітити спільний корінь.

У сучасних дослідників топоніміці назва річки Кальміус прийнято вважати, що вона походить від тюркських слів «кіл» – «волосся» і «міус» – «ріг», що означає «вузька (як волосся)» і «скривлена (як ріг)».

Таким чином, незважаючи на малу кількість рік у Надазов’ї, а також їх скромні характеристики, вони мають величезне значення для регіону та його населення, а також мають історію, яка підкреслює їх роль в масштабах регіону, України та Східної Європи.