Козацька доба та Надазов’я
Надазов’я – територія північного узбережжя Азовського моря в межах українських адміністративних кордонів 1991 року (українське Приазов’я).
Запорожці досить часто з’являлись у Надазов’ї, починаючи з 16 сторіччя, під час військових походів, влаштування промислів (здебільшого рибних) та зимівників. Але на той час ці території були частиною Кримського ханства та місцем, де проходили кочів’я ногайських орд. Місцем протистояння і постійної загрози з різних сторін, ареною боротьби Османської імперії, Речі Посполитої, Московського царства (пізніше Російської імперії) та Запорозької січі.
У листуванні гетьмана Івана Мазепи з Кошем (центральним органом управління Запорозької Січі) є згадка про Кальміус і рибні промисли. Ця відомість торкається того місця, де виникне у майбутньому Маріуполь. 1691 р. запорожці докоряли гетьману, з-поміж іншого, за те, що Пантелеймон Радич, гетьманський посланець, ніби поширив чутку про мир з Кримом. Через це на узбережжя Азовського моря рушили ватаги рибних промисловців. Ті промисловці надто заглибились у татарські урочища й «були полонені бусурманами». 13 травня 1691 р. Мазепа відповідав: «А щодо захоплення у бусурманську неволю промислових людей на Міусі й Кальміусі через передчасне оголошення гетьманським посланцем Радичем про наступний мир між росіянами й кримчаками, то в тому гетьманський посланець анітрохи не винен, і хто пустив таку чутку про мир і тим завдав шкоди бідним людям, які через те не вжили належних остережних заходів і зайшли далеко від своїх границь, за те нехай сам Господь Бог пошле помсту на його голову («Господь Бог и домстит той упадок на того голове»)».
Описане військово-політичне становище виключає наявність на той час якогось сталого поселення українського козацтва на теренах Надазов’я.
Відповідь гетьмана Мазепи запорожцям з приводу їхнього докору за побудову Новобогородицької фортеці, …та ін. // Яворницький Д. Твори у 20 томах. – Т. 3. ‒ Кн. 1: Джерела до історії запорозьких козаків / Ред. кол.: П. Сохань… НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. Грушевського. – Запоріжжя: ТАНДЕМ–У, 2008. – С. 234.
