Надазов’я та Кальміус
Тож, сталі поселення на цих теренах довгий час не зберігалися, але такі спроби робилися.
На карті гирла річки Кальміус з відомостями про глибини Азовського моря, складеної у 1702 р. Пітером Бергманом, позначені річка Кальміус, маленьке озеро (яке пізніше отримало назву Домаха), джерело – вихід підземних вод на поверхню землі (згодом там побудують міський фонтан), залишки поселення, розташовані на краю пагорба, що фіксувались як руїни покинутого містечка.
Карта гирла Кальмиусу Пітера Бергмана, 1702 рік.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/23/Pieter_Bergman_Kalmius_1702.jpg
Розмір – 33 х 51 см (36 х 53). Масштаб – 100 саж.
Тож, що це було за поселення/городище/укріплення, руїни якого ми бачимо на карті гирла річки Кальміус, складеної Пітером Бергманом на початку ХVІІІ сторіччя?
Чи це руїни татарського поселення, що імовірно існувало біля річки Кальміус? Чи залишки легендарної Домахи, згадки про яку (відносно Кальміусу) відсутні в козацьких джерелах, а вперше трапляються у листах і рапортах губернатора Азовської губернії В.О. Черткова 1776 року? Стурбований заселенням знов придбаних володінь Російської імперії, В.О. Чертков у своєму рапорті від 23 лютого 1776 р. писав: «…когда отдать донцам [земли с востока на запад, включая Кальмиус] по Кальчик, то уже удобного места для постройки полагаемого в том краю города, где и развалины древнего города же Домахи постояти…».
До 1696 р. терени Надазов’я були під неподільним пануванням Османської імперії, європейської та середземноморської наддержави, та її провінції – Кримського ханату. Через це складно уявити наявність в цей час тут одного з військово-адміністративних центрів Запорозької Січі..
Нам ще належить відшукати відповідь на це питання. Але завдяки цій карті ми можемо стверджувати, що на початку ХVІІІ сторіччя (1702 рік) ніяких поселень у гирлі Кальміусу не існувало.
