“Новорічний допит” Георгія Костоправа
В історії Маріуполя та надазовських греків є як яскраві, так і трагічні сторінки. Ця стаття присвячена одному з найбільш трагічних періодів історії Надазов’я – добі Великого терору 1937-1938 року, а саме “Грецькій операції” – масованим репресіям проти грецької етнічної меншини в республіках СРСР, які тривали від 15 грудня 1937 року до березня 1938 року.
Вашій увазі представлено один з допитів Георгія Антоновича Костоправа – поета з грецького села Мала Янісоль, якого було заарештовано 24 грудня 1937 року за звинуваченням у “Створенні та керівництві контрреволюційної організації грецьких націоналістів”.
Велика робота з пошуку та дослідження справи Г.А. Костоправа була проведена маріупольською письменницею та учасником організації “Меморіал” Галиною Захаровою. Завдякі цій дослідниці у нас є можливість ознайомитися з одним з основних допитів Костоправа, який демонструє всі елементи сфабрикованої справи проти греків не лише Надазов’я, але й Харкова, Дону, Кубані, Північного та Південного Кавказу.
Опублікований допит відбувся 31 грудня 1937 року, цей допит вважається першим, проте складно уявити, що протягом цілого тижня працівники НКВС не допитували Георгія Костоправа.
Допит Г.А. Костоправа, грека за національністю, співробітника газети «Колективістис». 31.12.1937 рік
Питання: Як Ви потрапили на роботу до редакції?
Відповідь: Працюючи на заводі, я займався літературною діяльністю, потім мені запропонували співпрацювати в газеті, а 1932 року я перейшов на постійну роботу до редакції.
Питання: Якою літературною діяльністю Ви займалися?
Відповідь: Я писав по питанням грецької мови та грецької національної культури.
Запитання: У якому зв’язку був цей напрямок Вашої літературної діяльності з вашими особистими політичними настроями?
Відповідь: За своїми особистими політичними настроями я грецький націоналіст. У цьому сенсі мене й приваблювала робота у редакції грецької газети «Колективістис».
Запитання: Хіба ця газета вела націоналістичну роботу?
Відповідь: Так, газета «Колективістис», яка формально входила до системи легального радянського друку, по суті перебувала в руках людей, які проводили антирадянську націоналістичну роботу. Під впливом цих людей націоналістичний настрій остаточно оформився.
Питання: Як грецький націоналіст, Ви проводили на практиці антирадянську націоналістичну роботу?
Відповідь: Так, проводив.
Питання: Яким чином?
Відповідь: Як учасник грецької антирадянської організації, яка існувала в Україні та проводила активну боротьбу проти радянської держави.
Запитання: Коли Ви стали учасником цієї антирадянської організації?
Відповідь: У 1932 році або на початку 1933 року. Націоналістичні настрої з’явилися в мене ще раніше. 1931 року газета «Колективістис» надрукувала мою поему «Ламбос». Ця поема була потім передрукована Ростовською грецькою газетою «Комуністис», у супроводі великої статті, що пропагувала впровадження грецької національної мови. З цього моменту розпочалася моя літературна діяльність грецькою мовою. Я завів низку зв’язків серед грецьких націоналістів, головним чином, серед літературних працівників. Отримав можливості через органи друку розвивати національну соціалістичну культуру, яку використав для пропаганди серед грецького населення ідеї буржуазного націоналізму. Це і зумовило мою участь в антирадянській націоналістичній організації греків в Україні.
Запитання: Що це була за організація? Які вона ставила собі завдання?
Відповідь: Організація відображала інтереси найбільш заможної та реакційної грецької буржуазії та спільно з агентурною грецькою розвідкою в СРСР, вела активну політичну боротьбу проти радянської влади, за відновлення в СРСР капіталізму.
Запитання: Яким шляхом?
Відповідь: Шляхом безпосередньої та реальної допомоги ворожим по відношенню до СРСР країнам, які готували проти нього війну. У цьому сенсі практична діяльність грецької антирадянської організації була спрямована на підготовку військової поразки СРСР.
Запитання: На які саме ворожі до СРСР країни орієнтувалася ваша антирадянська організація?
Відповідь: Головним чином, на фашистську Німеччину.
Запитання: Чому? Що Вас пов’язувало?
Відповідь: Я вже сказав, що наша антирадянська організація орієнтувалася на війну та військове ураження СРСР, вважаючи це єдиною можливою умовою для повалення радянської влади. Найбільш рішучим і реальним агресором проти СРСР у Європі є Німеччина, з якою фашистська Греція перебуває в політичному союзі.
Запитання: Отже, ваша антирадянська організація, що діяла в контакті з грецькою розвідкою, вела роботу на користь німецького фашизму?
Відповідь: Так, але не тільки на користь німецького фашизму (слова відповіді Г. Костоправа підкреслено). За умови повалення радянської влади, передбачалося задовольнити імперіалістичні тенденції і грецької держави, шляхом захоплення та приєднання до Греції (на правах частини метрополії), частини території СРСР.
Питання: Про яку частину території СРСР йдеться?
Відповідь: Йдеться про Приазов’я, значну частину Кубані, Дону та Північного Кавказу, тобто про ту частину території СРСР, яка була заселена компактними масами грецького населення. Маю сказати, що ця грецька експансія на території СРСР бере свій початок з перших днів революції і протягом кількох років вуалірувалася ідеєю створення на вказаній вище частині території СРСР грецької автономної республіки.
Запитання: Розкажете про це докладніше?
Відповідь: Ідея створення на Маріупольщині, Дону, Кубані та Північному Кавказі грецької національної буржуазної автономії, по суті, як я вже сказав, відображала імперіалістичні інтереси грецької буржуазії, виникла від початку революції.
Поширення цієї контрреволюційної ідеї серед місцевого грецького населення здійснювалося грецько-підданими, які проживали на території СРСР, а також людьми, які спеціально перекидалися сюди з-за кордону, з використанням антирадянськи налаштованих представників колишньої грецької буржуазії, торговців, куркулів, служителів релігійного культу.
Контрреволюційні спроби до здійснення цієї ідеї, засновані на активній боротьбі проти радянської влади, почалися також з перших днів революції.
Ще в 1918 році представники місцевої грецької буржуазії в особі маріупольського адвоката ПІЧАДЖІ та Ново-Каракубського заводчика БАЛДЖІ створили на Маріупольщині так зване «Товариство маріупольських греків-нащадків вихідців з Криму».
Товариство це складалося з грецьких куркулів і поширювало свою діяльність на численні грецькі села Маріупольщини.
Одним з головних своїх завдань це куркульське товариство ставило боротьбу з більшовиками і революційними військами, що наступали в той період.
У тому ж 1918 році в місті Маріуполі скликано з’їзд цього товариства, на якому було поставлено завдання боротьби з революцією, за збереження інтересів грецької буржуазії та створення з цією метою грецької автономної території.
Через учасників цього з’їзду, фактично своїх агентів, це товариство широко розгорнуло активну націоналістичну діяльність серед грецького населення, головним чином, у селах та населених пунктах Приазов’я.
Дещо пізніше, це суспільство спільно з білогвардійським командуванням, намагалося організувати національний полк для боротьби проти Червоної Армії. Всі ці контрреволюційні спроби та настання в той період були розгромлені; проте кадри, які організували боротьбу проти радянської влади, збереглися і, поступово перебудовуючись, продовжили активну антирадянську діяльність до останнього часу.
Ця антирадянська діяльність в останній період йшла, головним чином, по лінії розгорнутої націоналістичної роботи, розрахованої на охоплення своїм впливом широких мас грецького населення та ідеологічний відрив його від радянської влади.
По суті, це була боротьба грецьких контрреволюційних елементів за кадри, спрямована проти національної політики комуністичної партії та радянського уряду.
Одним із відомих мені етапів цієї боротьби є створення в місті Харкові приблизно у 1926-27 роках «Греко-Балканського клубу», який по суті був використаний як опорний пункт щодо консолідації та підготовки кваліфікованих кадрів для контрреволюційної роботи.
Грецька секція цього клубу, яка об’єднала, головним чином, кулацький елемент із грецьких сіл, що проник у вищі навчальні заклади, виховували керівні кадри грецьких націоналістів, які потім використовувалися для практичної роботи на місцях.
Особлива активізація контрреволюційної роботи почала організаційну боротьбу проти радянської влади, збереглася і, постійно перебудовуючись, продовжували активну антирадянську діяльність до останнього часу.
Ця антирадянська діяльність у наступний період йшла, головним чином, по лінії розгорнутої націоналістичної роботи, розрахованої на охоплення своїм впливом широких мас грецького населення та його ідеологічний відрив від радянської влади.
По суті, це була боротьба грецьких контрреволюційних елементів за кадри, спрямовані проти національної політики комуністичної партії та радянського уряду.
Одним із відомих мені етапів цієї боротьби є створення у місті Харкові, приблизно у 1926-27 роках «Греко-Балканського клубу», який по суті був використаний як опорний пункт консолідації та підготовки кваліфікованих кадрів для контрреволюційної роботи».
(У «показаннях» Георгія Костоправа двічі описані одні й ті самі події. При цьому протокол слово в слово повторює слова про створення у місті Харкові «Греко-Балканського клубу», який нібито здійснював підготовку і консолідацію контрреволюційних кадрів та використовувався як явочний пункт.)
Приблизно в цей же і наступні періоди, що збігаються з початком коаліції Німеччини з Грецією, починається більш активне перекидання в СРСР агентури грецької розвідки, яка проникла в Радянський Союз під виглядом пролетаріату, або під якими-небудь іншими приводами.
Я не обізнаний досить повно, але знаю, що агентура грецької розвідки проникла на відповідні ділянки СРСР через своїх людей, запроваджених у грецьку секцію Комінтерну та Комуністичний університет національних меншин Заходу в Москві.
Отримуючи необхідні документи, кошти та інструкції, ця агентура грецької розвідки прямувала до відповідних регіонів країни, здійснюючи керівництво практичною контрреволюційною роботою на місцях.
Таким чином, відбувалося ділове з’єднання засланої в СРСР зарубіжної агентури із залишками грецької національної буржуазії всередині країни, на базі спільної боротьби проти радянської держави.
Питання: Як було створено антирадянську організацію греків на Маріупольщині?
Відповідь: У 1930 році в Маріуполі була організована грецька газета «Колективістис». Наявність національного друкованого органу, інтернаціонального клубу моряків у порту, грецького педтехнікуму та досить значного скупчення грецько-підданих – колишніх власників та підприємців створювала на Маріупольщині особливо сприятливий ґрунт для організації антирадянської націоналістичної роботи серед грецького населення.
З самого початку свого існування газета «Колективістис» використовувалася як одне з джерел для впровадження на Маріупольщині завуальованих організаторів контрреволюційної роботи та агентури грецької розвідки. Першим редактором газети призначається ЯЛІ Федір Георгійович, він кулак, один з найбільш активних ідеологів і виразників націоналістичних прагнень місцевої грецької буржуазії і куркульства.
Літературним редактором грецького видавництва в 1931 році був призначений прибулий з Криму ДІМІТРІУ Анфіктіон Матвійович, грецької на національності, виховувався і здобув освіту в Константинополі.
У 1932 році на посаду редактора газети було перекинуто агента грецької розвідки ЛЕО Леон Леоновича. Він натуральний грек, прибув до СРСР із Греції через Англію під виглядом політемігранта.
У 1933 або 1934 році його змінив ЛЕОНІДАС Георгій Дмитрович він великий підприємець, також агент грецької розвідки, прибув до СРСР у 1930 або 1931 році, і до приїзду у Донбас навчався у Союзі.
Таким чином, редакція газети «Колективістис» та організована в Маріуполі грецька секція нацменвидату (видавництво національних меншин), якою керували грецькі націоналісти АРІХ Олексій Олексійович та КУДАКОЦЕВ Григорій Іванович стали центром організації активної контрреволюційної діяльності греків.
Навколо «Колективістису» розгорнули велику націоналістичну роботу з прямою орієнтацією в літературі та мові на буржуазну культуру заходу. Секція поступово почала групувати старі грецькі антирадянські кадри, які мали досвід боротьби проти радянської влади, для створення основного керівного кістяку контрреволюційної організації.
Підготовляючи керівні кадри в основному, з-поміж грецької інтелігенції, організація була пов’язана з низкою грецько-підданих, які проживали в порту і – працівників інтернаціонального клубу.
Як база для практичної антирадянської роботи організація орієнтувалася, головним чином, на залишки розгромлених капіталістичних класів та груп на селі: куркулів, торговців, білогвардійців, попів тощо. Така організація цілком відповідала завданням нашої контрреволюційної організації, яка зводилася до боротьби проти радянської влади, за відновлення в СРСР капіталістичного устрою.
Запитання: Вище Ви показали, що основним своїм завданням контрреволюційна організація грецьких націоналістів ставила підготовку військового ураження СРСР. Які конкретно форми практичної антирадянської діяльності були підпорядковані цій меті?
Відповідь: Грецька антирадянська організація, учасником якої я перебував, готувала масові повстання греків у тилу Червоної Армії під час війни (у тих місцях, де для цього були достатні людські ресурси) і вела шпигунську та підривну роботу для повалення радянської влади.
Запитання: З цього приводу Ви дасте докладні показання нижче. Зараз скажіть – ким і за яких обставин Ви особисто були завербовані до складу цієї антирадянської організації?
Відповідь: В антирадянську організацію грецьких націоналістів мене завербував наприкінці 1932 року, або на початку 1933 року один із керівників цієї організації ДІМІТРІУ Анфіктіон Матвійович, який працював секретарем грецького дитячого журналу «Піонерос» та літературним редактором грецького національного видавництва в Маріуполі.
Ще працюючи на заводі імені «Ілліча», я займався літературною діяльністю, писав російською мовою.
У 1931 році я на запрошення першого редактора «Колективістис» – ЯЛІ Федора Григоровича, був залучений до співпраці в газеті грецькою мовою. Того ж таки 1931 року я написав свою першу поему «Ламбос», яка відображала окремі епізоди громадянської війни та мала великий успіх.
У 1932 році той же ЯЛІ, за активної участі КУДАКОЦЕВА Григорія Івановича – завідувача грецької секції нацменшин, я був перетягнутий із заводу на постійну роботу до редакції.
Як я вже повідомив, редакція газети та її видавництво перебувало в руках ворожих до радянської влади людей.
У цій обстановці я, який і до того симпатизував ідеям буржуазного націоналізму, зійшовся з людьми, уклав низку зв’язків і долучившись до активної націоналістичної пропаганди, яку, по суті, проводила у своїй роботі редакція, знайшов застосування на практиці своїм націоналістичним прагненням.
Працюючи у редакції, я постійно спілкувався із ДІМІТРІУ. Наприкінці 1932 року, або на початку 1933 року (точно не пам’ятаю), в одній із розмов зі мною у ресторані, – «за кухлем пива», ДІМІТРІУ глухо натякнув мені на існування якоїсь підпільної організації греків, я не надав тоді цього натяку значення і, не вдаючись у деталі порушеного питання, ми розійшлися.
Через кілька днів, уже у себе у службовому кабінеті, ДІМІТРІУ, який, очевидно, розцінив мою поведінку як вираз пасивного співчуття, знову порушив це питання у більш відкритій і прямій формі.
Знаючи мене добре і близько, ДІМІТРІУ розповів мені про те, що в СРСР існує підпільна націоналістична організація греків і що одним із її відгалужень є антирадянська організація на Маріупольщині.
Організація, як повідомив мені тоді у першій бесіді ДІМІТРІУ, ставила своїм завданням об’єднання всіх греків у СРСР в автономну область чи республіку шляхом насильницького відторгнення відповідної населеної греками території від Радянського Союзу. Здійснення цього завдання передбачалося у воєнний час за допомогою військ іноземних держав, шляхом масового повстання місцевих греків, відповідним чином організованих і спільної з агресором боротьби проти радянської влади для встановлення на території цієї області або республіки буржуазного ладу.
По суті, йшлося про захоплення та приєднання до Греції частини території СРСР.
На Ваше запитання про керівництво організації, її зв’язки, ДІМІТРІУ повідомив, що організація підтримує безпосередній зв’язок з грецьким посольством у Москві, яке, будучи, у свою чергу, пов’язане з іншими заінтересованими державами здійснює керівництво, і спрямовує організацію та здійснення антирадянської роботи греків.
Говорячи про керівництво організації на місці, ДІМІТРІУ згадав кілька людей: ЛЕОНІДАСА Георгія Дмитровича, ЛЕО Леон Леоновича, здається САМАРАСА (АРАЧІДІ) Федора Христофоровича і ще когось, точно не пам’ятаю кого.
Вводячи мене в курс справи ДІМІТРІУ запропонував мені вступити до цієї організації греків. Я дав йому свою згоду.
Запитання: Була розмова про завдання організації у мирний час?
Відповідь: Так була. Зокрема у цій самій першій розмові. Коротко ДІМІТРІУ сформулював ці завдання таким чином: 1) відбирати і вербувати серед грецького населення, головним чином, серед заможних верств селянства своїх людей – організаторів антирадянської роботи; 2) розвивати в грецьких масах почуття і настрої буржуазного націоналізму і ненависті до радянської влади, яка нібито зневажає грецьку культуру і посягає на історичні права грецького народу; 3) готувати широкі маси грецького населення до активних виступів – повстання проти радянської влади на випадок війни; 4) забезпечувати грецьке посольство в СРСР усіма необхідними йому шпигунськими відомостями про Радянський Союз.
Моя особиста роль в організації була визначена ДІМІТРІУ наступним чином: я мав розширювати склад антирадянської організації, шляхом вербування молодняку, що має відношення до грецького літературного клубу (я керую літературним клубом); і проводити ворожу радянській владі ідеологію на тій ділянці, на якій працював, тобто у пресі, в області художньої літератури, що виходила місцевою мовою.
Питання: До питання про Вашу роль в антирадянській організації ми ще повернемося. Зараз скажіть – хто Вам відомий із учасників організації?
Відповідь: З учасників антирадянської організації греків, з якими я був особисто пов’язаний та про яких знав, мені були відомі: ДІМІТРІУ Анфіктіон Метвійович – грек, громадянин СРСР, за його словами – син рибалки, до 1915-16 років ДІМІТРІУ жив у Константинополі, де він закінчив гімназію. З Греції, нібито, у зв’язку з побажанням служити в армії емігрував до Румунії, а звідти 1917 року прибув до Росії. За спеціальністю ДІМІТРІУ педагог. Жив у Криму, працював там у грецькій школі. На Маріупольщину прибув 1931 року. Працював у Маріупольському грецькому педтехнікумі та в редакції дитячого грецького журналу «Піонерос». З дня організації у Маріуполі грецького видавництва був його літературним редактором.
Як уже повідомляв вище, ДІМІТРІУ завербував мене в організацію. По лінії антирадянської діяльності я був з ним особисто і безпосередньо пов’язаний.
ЯЛІ Сава Георгійович – грек, громадянин СРСР, виходець із сім’ї великого кулака, у 1929 році жив у Харкові і працював інструктором нацсектору ВУЦВК. Останнім часом, наскільки мені відомо, працював у Харкові у тресті «Електрозварювання».
По лінії антирадянської організації, я був із ним пов’язаний безпосередньо.
КУДАКОЦЕВ Григорій Іванович – грек, громадянин СРСР. У 1931-32 роках був уповноваженим грецької секції «Укрнацвідділу» у Маріуполі. З 1933у по 1936 рік був у Москві та навчався у КУНМЗі. Після закінчення КУНМЗу був направлений до Маріуполя і працював редактором газети «Колективістис». Проживав у Москві, періодично бував у Маріуполі.
Як з учасником антирадянської організації, я був із ним особисто пов’язаний
ЯЛІ Федір Георгійович – грек, громадянин СРСР. Син великого кулака. З 1930 до 1932 року працював першим редактором газети «Колективістис». У 1932 року було знято з роботи і виключено з партії за зв’язок із куркульством. Після цього послідовно працював: директором Маріупольського грецького театру, в редакції газети «Приазовський пролетар» та в Донецькому обласному грецькому видавництві як художник.
Як з учасником нашої організації я підтримував з ним безпосередній зв’язок.
ЛЕО Леон Леонович – грек, греко-підданий. Агент грецької розвідки, який прибув СРСР з Греції через Англію під виглядом політемігранта. Син грецького поліцейського. У Греції був членом комсомолу. До Маріуполя прибув наприкінці 1932 року або на початку 1933 року. Працював на посаді завідуючого нацсектору Маріупольського міськпарткому, редактором «Колективістису», журналу «Піонерос» та інструктором уповноваженого нацмен-кадрів Донецького Обкому партії.
Про його приналежність до антирадянської організації греків я знаю від ДІМІТРІУ.
ЛЕВКОПУЛОС Іван Федорович – грек, греко-підданий. Свого часу жив у Туреччині, де закінчив один із інститутів мовознавства. 1926 року прибув до Маріуполя з Північного Кавказу. У Маріуполі займався педагогічною діяльністю – працював у грецькому педтехнікумі та в 4-й школі.
Про його приналежність до антирадянської організації я знаю від ДІМІТРІУ.
ЛЕОНІДАС Георгій Дмитрович – грек. греко-підданий. Агент розвідки. Син власника великої фабрики. У СРСР прибув у 1930 або 1931 році. У Греції був членом Комуністичної партії і перебував в органах правлячої партії. До приїзду на Донбас жив у Москві та навчався у КУНМ3. У Маріуполі був редактором газети «Колективістис» (після ЛЕО Леона).
Про його приналежність до антирадянської грецької організації знаю від ДІМІТРІУ.
БОГАДИЦЯ Петро Іванович – грек, громадян СРСР. Працював у Маріупольському окрвиконкомі секретарем і членом президії. Останнім часом був помічником секретаря і секретарем Донецького облвиконкому.
Про його приналежність до нашої антирадянської грецької організації знаю від КУДАКОЦЕВА.
АРІХ Олексій Олексійович – грек, громадянин СРСР. Навчався у КУНМЗі. У 1934 році прибув до Маріуполя, працював завідувачем одного з відділів, а потім співробітником газети «Колективістис». З Маріуполя поїхав, працював у культпросвітвідділі Донецького міськкому партії. У середині 1935 року знову було перекинуто на посаду директора Донецького обласного Будинку культури та редактора газети «Колективістис». Був виключений із партії, з яких мотивів – невідомо.
Про його приналежність до грецької антирадянської організації мені відомо від КУДАКОЦЕВА.
ТИШЛЕК Михайло Миколайович – грек, громадянин СРСР, у свій час був членом ВКП(б) і працював головою Ялтинської сільради. У 1931 році виключений із членів ВКП(б) у період колективізації. Після вів сільський семінар при грецькому педтехнікумі, був у редакції газети «Колективістис» до 1937 року.
Входив у грецьку антирадянську організацію.
МЕГІЛЬВЕЙ Антон Агафонович – грек, громадянин СРСР, навчався у КУНМЗі. З 1935 року працював у Донецькому видавництві як політпрацівник. Був членом ВКП(б), виключений із партії.
Про його приналежність до грецької антирадянської організації мені відомо зі слів ДІМІТРІУ.
ХАРАМАН Харлампій (Харітон) – грек, громадянин СРСР. Член комуністичної партії. Працював штатним співробітником Старобешівського райпарткому. З 1935 року був завідувачем рабсількорівського відділу газети «Колективістис».
Про його приналежність до організації знаю від КУДАКОЦЕВА.
АКРІТАС Харлампій Петрович – грек, громадянин СРСР, член комсомолу. У 1933 році був прийнятий до редакції «Колективістис», де працював як спецкор, а потім як відповідальний секретар. У грецьку антирадянську організацію було завербовано ДІМІТРІУ, який особисто мені про це розповів.
САМАРИДИ (САМАРАС) Федір Христофорович – грек, громадянин СРСР, з 1930 до 1933 року працював відповідальним секретарем газети «Колективістис». Після цього був працівником інтернаціонального клуба в Маріупольському порту та працював секретарем грецького журналу.
Про його приналежність до антирадянської організації грецьких націоналістів – я знаю від ДІМІТРІУ.
МАКСИМОВ Олександр (по батькові не пам’ятаю) – грек, громадянин СРСР. Навчався у Харківському інституті народного господарства. У 1933 році був відряджений до Маріуполя для організації грецького театру, де він зараз – не знаю.
Про його приналежність до антирадянської організації знаю від ТИШЛЕКА, особисто мною завербованого.
БАЛАБАНОВ Костянтин Єфремович – грек, навчався у КУНМЗі у Москві. У 1930 році працював у газеті «Колективістис» у Маріуполі, спочатку заввідділом, а потім секретарем.
У нашу антирадянську організацію завербував ЛЕОНІДАС.
По лінії антирадянської діяльності я з Балабановим підтримував безпосередній зв’язок.
СКІЛІС (ПОТРОС-НІКОС), Костянтин – грек, іноземний громадянин. У СРСР прибув із Греції через Італію як політемігрант. У Маріуполі працював наборщиком друкарні.
З 1934 року працював в інтуристі Маріупольського потім, а потім Одеського порту. У середині 1937 року перейшов у маріупольську друкарню.
Про його приналежність до організації антирадянських грецьких націоналістів мені говорив ДІМІТРІУ.
КАПДАС – грек, громадянин СРСР, літератор, перекладач, працював в одному з колгоспів Криму.
Про його приналежність до антирадянської організації я знаю від ДІМІТРІУ, який підтримував з ним постійний зв’язок.
ГАЛЛО (ГАЛЛА) Василь Васильович – грек, громадянин СРСР, працював секретарем сільради в селі Мала Янісоль, син сільського старшини.
СПІНЖА Матвій Матвійович – грек, громадянин СРСР, закінчив Сімферопольський педагогічний інститут. В організацію був завербований особисто мною.
ПАНЬКО Андрій Тимофійович – грек, громадянин СРСР, завідувач поштового відділення у селі Стело.
Про його приналежність до нашої організації я знаю від ТИШЛЕКА, з яким був безпосередньо пов’язаний.
Запитання: Хто керував антирадянською діяльністю вашої організації?
Відповідь: Політичне керівництво антирадянської організації походило від грецького посольства у Москві.
Зв’язок із посольством підтримував учасник організації ЛЕВКОПОЛУС Іван Федорович греко-підданий, який періодично виїжджав до Москви.
Запитання: З ким безпосередньо був зв’язаний ЛЕВКОПОЛУС по роботі з Грецьким посольством у Москві?
Відповідь: На це питання я відповісти не можу, тому що про це не йшлося. Крім посольства одним із перших організаторів-провідників буржуазно-націоналістичних ідей серед греків були ЯЛІ Сава Георгійович та БОГАДИЦЯ Петро Якович.
Запитання: Якою була ваша роль в організації?
Відповідь: Я був рядовим учасником організації.
Запитання: Це неправда, даними слідства встановлено, що Ви входили до групи керівних учасників організації. Ви підтверджуєте це?
Відповідь: Ні, я повністю визнаю свою провину, але вважаю себе звичайним учасником нашого антирадянського руху.
Питання: Ви мали завдання вербувати людей?
Відповідь: Так, мав.
Запитання: Вербували?
Відповідь: Так, у мене було завдання від ДІМІТРІУ. Вербувати нових учасників організації, я вербував їх, поповнюючи склад організації, я керував роботою завербованих.
Запитання: Вербувати учасників організації, керувати ними, перевіряти їх антирадянську діяльність – це функція пересічного учасника організації?
Відповідь: Ні, вербування – це функція керівних кадрів.
Запитання: Ви отримували конкретні завдання від організації?
Відповідь: Мені було доручено керувати фронтом серед грецького населення; я мав надавати буржуазно-націоналістичний вплив через друк.
Запитання: Таким чином, Ви визнаєте, що були одним із керівних учасників організації?
Відповідь: Вимушений визнати, що це так. Я керував складом, приблизно з 20 з лишком людей. Серед цих людей я й провадив роботу розказану мною вище.
Оточуючи керовану мною літературну середу суто націоналістичною атмосферою, я ізолював її від радянської дійсності та впливу. Це досягалося шляхом будь-якої політично-виховної роботи серед грецьких літераторів.
Таким чином, для грецьких мас дійсність була безликою і не зрозумілою за формою.
Цілком у націоналістичному дусі була моя поема «Леонтій Хонахбей», героєм якої був націоналістичний поет маріупольських греків Леонтій ХОНАХБЕЙ, в юності батрак, а потім закупівельник зерна в Маріуполі. Взявши темою поеми ХОНАХБЕЯ одну деталь з його біографії, я відтворив побут греків другої половини XIX століття у різко націоналістичних тонах.
Поема мала успіх і тим самим досягла мети.
Також на суцільних націоналістичних темах побудовано написану мною картину з п’єси «Емброс» та низку інших мистецьких творів.
Будучи практично редактором усіх літературних творів, що знаходяться в газеті «Колективістис», написаних на місцевому діалекті, я широко допускав до друку націоналістичні та ідеологічно ворожі твори.
До таких творів належать твори Д. ТЕЛЕНЧІ, поема В. ГАЛЛА «Пройшли», твори М.ТИШЛЕКА, в яких під виглядом учасника війни, виведено махновця ТИШЛЕКА (родича), націоналістична п’єса А.ЧУБАРОВА та інші.
Крім ідеологічно ворожих художніх творів я допускав на сторінках «Колективістис» статті націоналістичного порядку.
Все це не тільки позбавляло газету будь-якого змісту і цінності як органу партії, не тільки зводилося до нуля її значення, але робило її знаряддям в руках нашої організації для антирадянського впливу на маси та створення серед грецького населення буржуазно-націоналістичних настроїв.
До цього, приблизно, зводилася моя роль ідеолога нової грецької літератури – учасника націоналістичної антирадянської організації. Крім того, найбільш перевірених та корисних людей я вербував до складу організації.
Запитання: Хто був завербований до складу антирадянської організації греків?
Відповідь: Багато вербування наша організація робила в грецьких селах, на які орієнтувалася вся наша практична робота.
Я ж безвиїзно сидів у Маріуполі і тому коло моїх можливостей було обмежене найближчими до мене людьми, з якими мені доводилося спілкуватися в роботі.
Вербуючи нових людей, я брав ставку, не на кількість, а на якість вербованого, враховуючи корисність для організації. У цьому порядку було завербовано:
ТИШЛЕК Михайло Миколайович працівник газети «Колективістис».
За моїми завданнями ТИШЛЕК проводив підривну націоналістичну роботу у грецьких селах Маріупольщини. Під маскою проведення націоналістичної політики, ТИШЛЕК вербував в організацію нових людей, у всіх випадках інформуючи про це мене.
СПІНЖА Матвій Матвійович, директор школи села Стила Старобешівського району
Крім того, мною був «оброблений і підготовлений молодий грецький письменник ПАСТУР Кирило. Він повністю перебував під моїм впливом і проводив у пресі лінію нашої організації. ПАСТУР був яскраво обдарований і, очевидно, мав якісь зв’язки. Він приносив до редакції папку протоколів опитувань нащадків вихідців із Криму, де дістав не знаю.
Запитання: Про практичну підривну роботу ТИШЛЕКА, СПІНЖІ Ви будете допитані окремо. Зараз скажіть, хто ще був завербований вами до складу організації?
Відповідь: Я завербував БАЛАБАНОВА Костянтина Єфремовича, який працював завідуючим сільгоспвідділом та секретарем редакції «Колективістис». Він був завербований в організацію мною особисто у 1936 році.
Більше я не вербував нікого.
Запитання: Слідство має у своєму розпорядженні дані про те, що організована антирадянська діяльність грецьких націоналістів проводилася не лише на Маріупольщині, а й у низці інших місць.
Ваша організація була пов’язана з грецькими антирадянськими формуваннями в інших галузях країни?
Відповідь: Haшa організація здійснювала тісний зв’язок з націоналістичними елементами та групами, які проводили антирадянську роботу серед грецького населення в інших районах СРСР – на Північному Кавказі, Криму та Абхазії. Зв’язок із нашою антирадянською організацією у Маріуполі з цих місць підтримував Микола КАПНАС, педагог, перекладач.
На Північному Кавказі – КОРДАНІДІ – греко-підданий, який прибув із Греції. Жив у станиці Кримська, був літературним редактором газети «Комуністас»; ПРІНОС працівник видавництва цієї газети, також підданий (якщо не помиляюся – Греції).
КАПАССАКАЛІС – педагог, який проживав Абхазії, працював редактором Абхазької грецької газети «Комуністас».
До 1933-34 років КАПАССАКАЛІС працював у грецькому технікумі.
Зв’язок між цими людьми у нашій організації здійснювався систематично. Підтримували зв’язок, головним чином ДІМІТРІУ, ЛЕОНІДАС.
ДІМІТРІУ був пов’язаний з усіма і щорічно їздив на Північний Кавказ. Крім того, він підтримував зв’язок з цими людьми шляхом листування через члена організації САМАРЧІДІ, який виїжджав на Північний Кавказ.
З ПРІНОСОМ був також пов’язаний ЛЕОНІДАС.
Запитання: Що Вам відомо про діяльність антирадянських грецьких організацій у Криму, на Північному Кавказі?
Відповідь: На це питання я відповісти не можу, оскільки особисто зв’язку не підтримував і подробиць антирадянської роботи греків у Криму, на Північному Кавказі та в Абхазії не знаю. За всіма даними робота у них була поставлена також, як у нас і переслідувала ті ж цілі.
Запитання: З ким була пов’язана Ваша організація?
Відповідь: Я не знаю інших грецьких контрреволюційних формувань. Ми не були пов’язані ні з ким. У всякому разі, мені про це не відомо.
Запитання: Що Вам відомо про інші антирадянські формування. Не лише грецьких?
Відповідь: Контрреволюційна організація грецьких націоналістів у Маріуполі вела свою роботу у тісному зв’язку з право-троцькістською контрреволюційною організацією, створеною на Донбасі, а також з українськими націоналістичними елементами.
Наскільки мені відомо, цей контакт існував приблизно з другої половини 1935 року.
У цей період у Маріуполі було організовано та почало працювати Донецьке обласне видавництво, керівником якого було призначено АРІХ Олексія Олексійовича, пов’язаного з керівниками право-троцькістів у Донбасі, ворогами народу – САРКІСОВИМ, СЕРГЄЄВИМ та іншими. Через АРІХА, а також СЕРГЄЄВА, пов’язаного в Облвиконкомі з БОГАДИЦЕЮ організація була пов’язана з право-троцькістською організацією та проводила роботу в тісному контакті з нею.
Одночасно через того ж АРІХА, пов’язаного з КОЛІСНИЧЕНКОМ, колишнім завідувачем відділу ЦК(б)У, наша організація координувалася з іншими націоналістичними елементами. Названий вище МАКСИМОВ Олександр, який постійно проживав у Харкові і брав активну участь у роботі «Греко-Балканського клубу», з яким я вже показав пов’язаних націоналістичних елементів.
Запитання: Яка антирадянська робота була проведена з іншими контрреволюційними організаціями?
Відповідь: Нашим основним завданням була підривна діяльність.
Підривна робота мала дуже активний характер і безпосередньо будувалася в такий спосіб:
– у школах насильно впроваджувалась грецька мова без урахування особливостей місцевого діалекту місцевих греків;
– підривна політика в області велася крім шкіл також і в газеті та в державному грецькому театрі;
– підтримувалося одночасно паралельно існування двох мов у школі, у побуті та літературі; велося паралельне створення підручників для грецьких дітей (від 4 до 7 класів) та величезної кількості художньої літератури мовою «димотики» (сучасна грецька мова), чужої широким масам місцевого грецького населення;
– широке поширення через друк шовіністичних настроїв.
Запитання: З цього приводу надайте докладніші та вичерпні свідчення?
Відповідь: З самого початку організації, газета «Колективістис» почала виходити мовою «димотики», абсолютно незрозумілою трудящим грецьким масам України. У школах почала також впроваджуватися ця мова, що з одного боку відривало дітей від батьків, створювала їх нерозуміння і, з іншою – надзвичайно ускладнювало вивчення дітьми цієї мови, що формально вважалася народною, а по суті іноземної.
Таке становище, коли в школах впроваджувалась чужа і незрозуміла мова, створювало ґрунт для невдоволення грецького населення проти національної політики-комуністичної партії та радянського уряду. Досить сказати, що досі народним масам трудящих греків не випущено жодного екземпляра букваря.
Політика впровадження у школах та серед населення мови зарубіжних греків – «димотики», не давала ефективних результатів. Педагоги грецьких сіл не володіли мовою.
Це дало можливість членам організації, зокрема, ЛЕО порушити питання та імпортувати викладачів для грецьких сіл з Греції, що явно дискредитувало заходи уряду та радянської влади у питаннях будівництва національної культури.
Протягом семи років, це актуальне питання про мову виникало десятки разів. Поборники «димотики» – керівні учасники організації завуалювали це питання від широкого загалу населення, таким чином, ідея впровадження «димотики» до обговорення питання про вибір мови не ставилося жодного разу. Для вирішення цього питання залучалось лише вузьке коло людей з редакції, грецького театру, які перебували під впливом націоналістичної організації. Думка цих людей подавалася як думка мас.
Цей метод відриву та ізоляції поклала в основу своєї роботи і Центральна комісія з національностей при ЦВК СРСР, яка розробляла питання єдиної мови греків СРСР. Прийнявши думку грецьких буржуазних націоналістів, як думка мас, вона дійшла висновку, що греки СРСР вважають, що їх єдиною мовою «димотику».
Цей висновок був зроблений з тих міркувань, що греки СРСР, нібито, тяжіють до греків, що живуть за кордоном. Як було сказано у брошурі «До проблеми національної мови греків СРСР». У цьому формулюванні відкрито висловлено думку місцевих грецьких буржуазних націоналістів, орієнтованих буржуазну Грецію.
Таким чином, питання про впровадження «димотики», якщо можна так сказати, дала грецьким буржуазним націоналістам все більшу спрямованість для підривної роботи.
Підривна діяльність доповнювалась у видавничій роботі. Визнали за потрібне видати в Маріуполі підручники у зв’язку з особливостями місцевого діалекту. Однак, при виданні підручників ці особливості враховувалися лише до 3 класу. Надалі використовували на 100% «димотику». Це створювало величезний розрив між окремими віковими етапами у навчанні грецької молоді, причому перший підготовчий етап зводився ні до чого.
Знаючи слабку засвоюваність «димотики», місцеве грецьке видавництво, кероване учасниками організації АРІХОМ та КУДАКОЦЕВИМ, орієнтувалося на випуск видавництвом продукції, головним чином, на «димотиці», плануючи випуск більшості книг художньої літератури цією мовою.
Ця продукція, яка не мала попиту, залежалася на складах видавництва мертвим капіталом. Окремі книги, видані тисячними тиражами: «Спогади» СЕГАЛЯ (5000 екземплярів), навіть не потрапили у продаж, залишаючись на складах видавництва.
Про те, як антирадянські, націоналістичні ідеї впроваджувалися в маси через друк, я вже дав свідчення, описуючи слідству свою роль в організації. Націоналістичні впливи впроваджувалися через газету «Колективістис», через художню літературу, через окремих громадян, які закінчили грецький педтехнікум і виховані в націоналістичному дусі, через державний театр за допомогою художніх постановок, що здійснювалися в націоналістичному дусі і, нарешті, через фахівців нашої організації ТИШЛЕКА і ХАРАМАНА, які проводили націоналістичну роботу в селах.
Величезне значення організація надавала питання підготовки націоналістичних кадрів. Підготовка цих кадрів велася за чотирма напрямками: а) у літературному середовищі; б) у грецькому педтехнікумі; в) у грецькому театрі: г) на селі та в колгоспах.
Запитання: Як ця підготовка проводилася?
Відповідь: У педтехнікумі виділявся, так званий, «актив» клубу, відбирали студентів та студенток, на яких намічалася ставка та які намічалися до вербування людьми ЛЕО, ЛЕОНІДІС, іноді ДІМІТРІУ, проводились «заняття».
У план цих занять включалися уроки вивчення географічного та економічного становища Греції, заучування низки спеціальних термінів, необхідні вільної розмови з молоддю.
До кола обов’язків учасників цього активу входили один-два рази на тиждень відвідувати інтерклуб і працювати з моряками.
Цілком природно, що молоді люди «агітатори» – учні ЛЕО, ЛЕОНІДІСА іноді зазнавали ворожого впливу націоналістів-греків і поступово ставали людьми, залученими до організації.
У бібліотеці технікуму був великий вибір буржуазних письменників Греції, які рекомендувалися для читання студентам, навіть музичний та хоровий гуртки не були залишені поза сферою впливу націоналістів, розучувалися зарубіжні буржуазні мелодії і під репертуаром маріупольських греків включалися в репертуар.
Опрацьовані таким чином кадри педагогів перекидалися на село, де самі агітували, навіть якщо й не були формально залучені до організації.
У театрі протягом усього періоду становлення велася підготовка націоналістичних кадрів.
Ця робота була спрямована на відрив грецьких мас, яким він мав служити.
Про те, як готувались націоналістичні статті літератури, я вже говорив. Хочу поповнити ще ряд положень, про які я ще не сказав.
Підготовка націоналістичних кадрів. насамперед зверталася увага на те, кому дати тому чи іншому актору таку тему чи сюжет. Акторами підказувалися характери героїв, у результаті актор і сам уже використовував націоналістичні мотиви.
До таких творів потрібно, зокрема, віднести націоналістичну поему Д. ТЕЛЕНЧІ «МЕДЕЯ», п’єсу О.ЧУВАРОВА «ХОСТТАС».
Виховання націоналістичних кадрів здійснювалося наступним чином. У грецьких селах (Ялта, Сартана та інших.) організовувалися драматичні гуртки, де робота будувалася за такими положеннями: вся культурно-масова робота повинна була вестися грецькою мовою; Греція для греків; репертуар драмгуртків та ансамблів має бути грецьким тощо.
Це спонукало у гуртківцях націоналістичний дух.
Одночасно в націоналістичних гуртках різними шляхами дискредитувалася робота чесних радянських кадрів для того, щоб домогтися зняття цих людей з посад і насаджувати на їхні місця свої кадри.
Посилена робота велася на селі серед місцевих вчителів та інтелігенції, значно підтримуваної до цього національної пресою, яка перебувала в руках нашої організації.
З працівників-стаханівців грецьких колхозів та підприємств на сторінках газети популяризувалися лише греки, навіть у тих випадках, коли їх показники були далеко не кращими. Ці обставини викликала почуття ворожості між греками і не грецьким населенням.
Питання: Спробуйте навести конкретні факти?
Відповідь: Достатньо одного яскравого і, по своєму, яскравого прикладу: на Каракубській машинно-тракторній станції працювали дві жіночі бригади трактористок. Бригадиром однієї з них є орденоносець Марія Радченко, українка, а в іншій гречанка БАЛАКАЙ.
Незважаючи на те, що показники роботи та організація праці в бригаді Радченко були значно вище, наша газета систематично писала лише про БАЛАКАЙ, бо вона гречанка, а Радченко у пресі не популяризували. Ось приклад того, як організація обробляла з національних кадрів – кадри націоналістичні.
Для більшої повноти хочу сказати, що бригаді Марії Радченко, голови колгоспів – греки-націоналісти створювали найгірші умови роботи.
На базі створення націоналістичних підприємств, про що я намагаюся розповісти все, наша організація готувала повстанські загони активного виступу проти радянської влади на момент війни проти СРСР.
Запитання: Розкажіть докладно, яку роботу і де Ваша антирадянська організація провела в області безпосередньої політики та організації повстанських кадрів?
Відповідь: В основному, в цьому відношенні мені була відома принципова установка організації на підготовку для цього відповідних кадрів.
Ким і як саме проводилася ця робота я сказати не можу. Установка зводилася до того, щоб на селі якнайширший актив «впроваджувався» в маси та вирощував кадри масових організаторів націоналістичного руху.
З цією метою готувалися і вербувалися люди. які могли б взяти на себе ініціативу підняття повстання на місцях, а також здійснювати керівництво цим повстанням. Підбір людей та вербування проводилися дуже обережно та ретельно. Призначенню організаторів завжди передувала довга ретельна обробка і перевірка наміченої людини.
Для штучного порушення ненависті населення радянською владою, у селах та селищах організовувався саботаж важливих заходів партії та уряду: зривалися найважливіші господарські компанії, проводилася агітація проти голів колгоспів та сільрад не грецького походження.
Для успішнішого здійснення поставлених завдань, організація надавала великого значення залученню та організацію керівних працівників у грецьких селах: голів колгоспів, сільрад, вчителів.
Питання: Яку практичну роботу ваша організація вела після її поповнення?
Відповідь: Організація вела шпигунську роботу на території СРСР на користь грецької розвідки. Відомості, що передаються розвідці, головним чином стосувалися питань стану колгоспів, роботи нашої підпільної організації, економічного та промислового становища Донбасу, Маріупольщини, політичного настрою мас тощо.
Як основний центр для переправи шпигунських даних закордон використовувався Маріупольський порт.
Безпосередню роботу в порту з учасників націоналістичної організації проводили СКІЛКС, САМАРЧІДІС, ЛЕОНІДІС, ЛЕВКОПОЛУС.
СКІЛКС і САМАРЧІДІС тривалий час працювали в інтерклубі та мали можливість безпосереднього спілкування з агентами іноземних розвідок: німецькою, грецькою, що прибувають до Маріупольського порту з-за кордону суднами під виглядом моряків; ЛЕОНІДІС і ДІМІТРІУ з цією метою також часто бували в порту.
За словами ДІМІТРІУ, мені відомо, що він був також пов’язаний по лінії шпигунської діяльності з іноземно-підданими греками, які проживають ці люди – мені невідомо.
У 1932-33 роках постійними відвідувачами інтерклубу та порту був також один з активних учасників націоналістичної організації греків ЛЕВЕНТІВ Георгій (засуджений у 1935 році за контрреволюційну діяльність), який добре знав мову і мав можливість спілкуватися з моряками без допомоги перекладача. Крім цього, як я вже показав вище, ЛЕВКОПУЛОС підтримував безпосередній зв’язок з грецьким посольством у Москві, в яке він також постачав шпигунські відомості.
