Кожен з моїх веде свій відлік персонального пекла: «росіяни намагаються нас усіх вбити…»,
«намагаюся врятувати себе і сина…», «три дні пекла», «вони нас вбивають…», «помирають діти…», «росіяни луплять ракетами…»

Раніше мені було важливо, щоб до мене приїздили. Тепер для мене немає нічого важливішого за те, щоб мої поїхали.

Так, вони мають рятуватися.

Режим тиші і гуманітарний коридор – ще одна цинічна брехня чужих, що так люблять називати себе своїми. Ще одна нічого не варта обіцянка, яку вони без упину розстрілюють зі своєї арти на кожній міській вулиці, на кожній заміській дорозі.
Нелюди не дають шансу людям.

Але мої чекають.
Я чекаю разом з ними. Так, я не буду собою без своїх, але я і так вже не той – ці дні змінили мене назавжди.

🖋️Щоденник Маріуполя, 5 березня 2022 року

#Маріуполь
#щоденник