Звичаї та обрядові особливості греків Надазов’я. ІV частина
Серед основних особливостей звичаїв записаних в селах Надазов’я, записаних одним з перших дослідників грецького фольклору, відомим етнографом Едуардом Хаджиновим є багато записів, що характеризують менталітет, поведінку, побут, культуру надазовських греків, властиве їм шанування старших, традицій предків.
Він зазначав, що у великі свята: Різдво, Хрещення, Дні Святих та інші – греки різного віку виходили на площу «як на огляд». Тут вони з зустрічали знайомих, ділилися новинами, наглядали наречених. На площі суворо дотримувався порядок: жінки та дівчата стояли обов’язково окремо від чоловіків та хлопців. За старих часів постояти на сільській площі було чи не єдиною розвагою у вихідний (святковий) день.
Цікаво й те, що до всіх великих свят майбутня свекруха мала дарувати засватаній дівчині подарунки, попередньо дізнавшись, що їй потрібно. Дарували не лише одяг чи взуття, а й солодощі: пироги, калачі, цукерки, пряники.
Чоловіки в зимові вечори бавилися тим, що збиралися групами 7-10 чоловік по черзі в будинку одного з них і, сидячи на підлозі, вели розмови про господарство: хтось корову продав, хтось коня купив тощо, а потім приходила черга казкам. Багато греків вірили у реальність казкових образів. У хлопців було прийнято з вечора ходити вулицями, заглядати у вікна хат де збиралися дівчата. Разом вони жартували, передразнювалт один одного, сміялися. Потім переходили до наступного будинку. І так до 10 години вечора. Потім по селу робили обхід десятські: порушників порядку та спокою вели в сільську управу.
Також Хаджинов описав характерний приклад покарання хулганів, які побили хлопця, який йшов провідати свою наречену в інший кінець Сартани. У сільуправлінні староста зібрав старих та поважних чоловіків села, постраждалу сторону, винних та їхніх батьків. На вимогу старости винні стали навколішки і так вислуховували розслідування. Родич постраждалого хотів подати позов до суду. Але люди похилого віку розсудили інакше: замість в’язниці всипали порушникам по 10 різк і посадили під арешт на 15 діб на хліб і на воду.
Описуючи сватання, Едуард Хаджинов наголошує, що напередодні цієї події у сім’ї дівчини збиралася «нарада»: батьки, хрещені та інші родичі. Обговорювали, хто знає хлопця та його родину, що це за люди, яке у них господарство, чи мирно живуть із сусідами, чи ходять до церкви, чи не забіяка хлопець, чи не п’яниця?
В архіві Хаджинова також були збережені спогади старожилів про деякі грецькі календарні традиції та обряди. У їхньому змісті є особливості, які раніше не згадувалися дослідниками.
Наприклад, у Ялті на Різдво господині пекли «Христу псом» (Христів хліб), який зберігали до Водохреща. У святковий день священик ходив дворами, окроплював будинки та комори. Йому подавали хліб та додатково «мірку» зерна. Також у сім’ях було прийнято на Різдво випікати «тертела» (фігурні калачі). Їх змащували бекмезом (повидлом з кавуну) і розносили по старших сусідах.
На Хрещення дівчата розносили по сусідах солодку локшину (з сухою вишнею та кишмишем). У ці дні серед дівчат було модним ворожіння. Наприклад: якщо їм по дорозі зустрінеться чоловік, то вийдуть до літа заміж. Яке ім’я у зустрічного чоловіка таке буде і у майбутнього чоловіка. Кидали вгору черевики: в який бік упаде, туди й заміж піде.
На Стрітення (зустріч зими з весною), Масляну (сирний тиждень, грецькою «Смайд’аркою») 15 лютого визначали, якими будуть весна і літо: якщо півень з калюжі нап’ється, значить, весна буде затяжною; якщо у цей день погода буде непогожою, то влітку буде багато дощу.
На «Смайд’арку» не тільки не різали, не рубали, не кололи, а й не гладили. Вважалося, що інакше дитина в родині народиться з «червоними квіточками» на обличчі. А курчата та телята можуть народитися калечками.
На масляний (сирний) тиждень заготовляли все борошняне та молочне: листковий чир-чир із сиром, вареники з сиром, млинці із солодким сиром та сметаною.
У перший тиждень посту (за шість тижнів до Великодня) незаміжні дівчата збиралися групами по 6-8 осіб у когось із подруг і готували «салмайд’а» («бантики»). Сухі салмайд’а пересипали цукром, горіхами, льодяниками. До дівчат приходили хлопці та влаштовували спільні гуляння. Їли салмайд’а та кидали гроші на блюдо на знак подяки. Салмайда посилалися також засватаним дівчатам.
На середохресний тиждень «Ставру вд’умадья» (третій тиждень посту) пекли з тіста хрестики, а на 40 святих – «жайворонків».
У деяких грецьких селах стійкими були наступні побутові обряди та забобони:
— сажу з пічних груб «трусили» до початку посівних робіт;
— коли починався посів, господині на сковороді не смажать, щоб посів «не засмажився»;
— у квітні, коли закінчувалася посівна та чоловіки поверталися додому, господині обливали їх водою, щоб улітку йшли дощі;
— у червні, на (завжди в середу) між Великоднем та Трійцею вже можна було смажити на сковороді, тому смажили пампушки, змащували бекмезом і розносили по сусідах;
— якщо хтось із сусідів чи родичів приносив молоко, то при поверненні посуду до неї клали хліб із сіллю;
— якщо йшли за закваскою, то клали в кухоль сіль.
