Художній музей імені Архипа Куїнджі до початку повномасштабного вторгнення був не лише культурним осередком міста, а й місцем, що зберігало пам’ять про великого українського художника-пейзажиста походження. Історія музею – це історія боротьби за збереження національного мистецтва, трагічних втрат і неймовірного культурного багатства, яке він втілював.

Будівля, яка прийняла у свої стіни художній музей, є однією з найстаріших історичних споруд Маріуполя. Це був не просто архітектурний об’єкт – це був символ епохи, що поєднав у собі історію розвитку міста, соціальні зміни та культурні перетворення.

На початку ХХ століття місто Маріуполь активно розвивалося як торговий і промисловий центр. Саме в цей час з’являються величні будівлі, що демонстрували нові архітектурні стилі. Один із таких особняків був побудований за наказом Олександра Гозадінова – голови Маріупольської земської управи, великого землевласника та почесного мирового судді.

Цей будинок став весільним подарунком його єдиній доньці Надії, яка вийшла заміж за Василя Івановича Гіацинтова – відомого в Маріуполі науковця, освітянина та громадського діяча. Гіацинтов відіграв важливу роль у розвитку освіти в місті – саме він заснував Маріупольське реальне училище, яке стало ключовим навчальним закладом для підготовки інженерів, технологів і спеціалістів у промисловості.

Будівля була спроєктована у стилі північного модерну (також відомого як сецесія). Це був стиль, що втілював декоративність і витонченість форм, застосування асиметрії, нестандартних віконних конструкцій та оздоблення.

Однак щасливе подружнє життя в будинку тривало недовго. Після революції 1917 року маєток було націоналізовано, як і багато інших приватних споруд у місті.

З приходом більшовицької влади будинок Гіацинтова, як і більшість приватних володінь, був вилучений у його власників. Він перестав бути житловим особняком і почав виконувати різні адміністративні та комунальні функції.

У різні періоди радянської влади у будівлі розміщувалися: одна з найперших у Маріуполі бібліотек, історичний партійний архів, де зберігалися документи, пов’язані з діяльністю радянської влади в регіоні, та аптечний склад (у повоєнний період Другої світової споруда використовувалася для потреб фармацевтичної промисловості).

Друга світова війна не оминула Маріуполь і його архітектурні пам’ятки. У 1941–1943 роках, коли місто було окуповане нацистськими військами, будівля зазнала пограбування, однак дивом залишилася цілою.

На відміну від багатьох інших історичних споруд, цей особняк не був зруйнований бомбардуваннями чи артилерійськими ударами. Проте він постраждав від вивезення цінностей та пошкоджень інтер’єрів.

Після Другої світової війни будівля використовувалася як аптечний склад. З часом вона опинилася в занедбаному стані – без належного догляду, без реставрацій, майже забута в історичному центрі Маріуполя.

У 1997 році міська влада ухвалила рішення передати цей історичний особняк у комунальну власність для створення художнього музею.

Попередньо планувалося облаштувати тут філію Маріупольського краєзнавчого музею, а пізніше – повноцінну картинну галерею, що отримала ім’я Архипа Куїнджі.

Протягом 2000-х років будівля пройшла реконструкцію, яку фінансувала місцева компанія «Азовінтекс». Було відновлено фасад, впорядковано внутрішні приміщення, встановлено експозиційне освітлення та сучасні засоби збереження творів мистецтва.

30 жовтня 2010 року Маріупольський художній музей імені Куїнджі урочисто відкрив свої двері.

Після відкриття музею в ньому облаштували десять виставкових залів загальною площею 300 квадратних метрів.

На першому поверсі були розташовані зали, присвячені Архипу Куїнджі – його життю, творчості та мистецькому спадку. Тут експонувалися оригінальні твори художника, його листи, фотографії, меблі та копії його картин у натуральну величину.

Другий поверх віддали під виставкові проєкти, експозиції маріупольських та українських митців. Тут проводили лекції, камерні концерти, зустрічі з художниками, кінопокази та тематичні заходи.

Будівля стала важливим мистецьким центром, де поєднувалися історія, культура та сучасне мистецтво.

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Вже з першого дня Маріуполь опинився під інтенсивними обстрілами, а 21 березня музей став мішенню для російської авіації. Внаслідок прямого влучання авіабомби будівля музею була зруйнована. Знесено дах, обвалено стіни, пошкоджено фасад.

Разом із руйнуванням будівлі Маріуполь втратив неоціненну мистецьку спадщину. Пізніше стало відомо, що у квітні 2022 року окупанти вивезли вцілілі оригінали картин з музею. Серед викрадених шедеврів були:

Три роботи Архипа Куїнджі:

• «Червоний захід»
• «Осінь. Крим»
• «Ельбрус»

Картина Івана Айвазовського «Біля берегів Кавказу»

Дві роботи Миколи Дубовського:

• «Море»
• «Ніч на Балтійському морі»

Портрет Куїнджі пензля Калмикова

Бюст Архипа Куїнджі від скульптора Володимира Беклемішева

Три унікальні ікони XIX століття

Грецьке Євангеліє 1811 року

На жаль, ці твори мистецтва зараз, ймовірно, все ще перебувають у Донецькому краєзнавчому музеї, контрольованому окупантами. Точна доля частини картин досі невідома.

Незважаючи на те, що дахи та стіни обвалилися, сама конструкція частково збереглася і була придатна для відновлення в майбутньому. Архітектурні пам’ятки в стилі модерну складні у реставрації, проте вони мають важливе історичне значення.

Після знищення Маріупольського художнього музею імені Архипа Куїнджі та викрадення значної частини його колекції, російські окупанти почали активно просувати ідею його «відновлення». Проте цей процес має всі ознаки культурної анексії та спроби переписати історію українського міста відповідно до російської пропаганди.

Російські ЗМІ поширюють повідомлення про те, що «волонтери» з організацій «Молодая Гвардия Единой России» та «Волонтерская Рота» допомагали розбирати завали на місці зруйнованого музею. Насправді ця діяльність є імітацією турботи про культурну спадщину, оскільки Росія сама ж і знищила цей музей під час авіаударів у березні 2022 року.

Ці волонтерські організації відомі своєю тісною співпрацею з російськими окупаційними адміністраціями, їхня діяльність спрямована не на реальне збереження культури, а на легітимізацію російської окупації через «відбудову» та «реконструкцію» зруйнованих об’єктів.

Російський пропагандисти заявили, що відновленням музею в Маріуполі займається Державний Ермітаж (Санкт-Петербург). Цю ініціативу нібито підтримав директор Ермітажу Михайло Піотровський.

Такі заяви є відвертою спробою узаконити викрадення мистецьких творів та культурної спадщини України. Росіяни вже вивезли частину унікальної колекції з Маріуполя, , а тепер вони, ймовірно, прагнуть використати ці твори для створення нової версії музею під російським наративом.

Якщо Україна поверне контроль над Маріуполем, цей унікальний будинок може знову стати центром мистецтва та культури – відроджений як музей і символ незламності української культурної спадщини.

Нагадуємо, що нашою командою був створений 3D-тур експозицією музею, що дозволяє відвідати його у віртуальному просторі.

Руйнування музею – це величезна втрата, проте пам’ять про нього та про мистецьку спадщину, яку він зберігав, залишиться назавжди. І є надія, що колись у Маріуполі він знову відкриє свої двері для відвідувачів.