Маріуполь – місто з багатим історичним минулим, яке розвивалося і процвітало впродовж століть. Однією з його знакових архітектурних пам’яток був Будинок Юр’єва – вишукана будівля на головній вулиці міста, яка стала свідком багатьох драматичних подій. Протягом десятиліть вона змінювала своє призначення, зберігаючи дух епох і пам’ять про своїх мешканців. Однак 13 квітня 2022 року ця історична споруда була знищена внаслідок артилерійських обстрілів російських окупантів.
Цей будинок не просто стояв у центрі міста – він був центром життя, об’єднуючи культуру, бізнес, політику і громадські ініціативи. Його історія розповідає про людей, що створювали Маріуполь, і про втрати, яких зазнала українська культурна спадщина у новітній війні.
Наприкінці XIX століття Маріуполь стрімко розвивався, перетворюючись на важливий промисловий і торговий центр. Вулиця Катерининська (згодом проспект Миру) стала головною артерією міста, на якій могли дозволити собі будуватися лише заможні та впливові городяни. Саме тут з’явився Будинок Юр’єва – двоповерховий особняк, що став домівкою для присяжного повіреного Іллі Еммануїловича Юр’єва.
Юр’єв був не лише талановитим адвокатом, а й громадським діячем. У 1907 році його обрали головою міської думи Маріуполя, а також він опікувався освітою, входячи до повітової училищної ради. Його статус дозволив йому зберегти будинок на головній вулиці міста, частину якого він здавав в оренду. Так, на першому поверсі будівлі у 1899 році відкрилася редакція однієї з перших міських газет «Маріупольський довідковий листок».
Після смерті Юр’єва будинок перейшов у власність підприємця П. Урбанського, а з 1912 року тут відкрився перший кінотеатр Маріуполя – «XX століття». Це був початок нової сторінки в історії будівлі, яка невдовзі стала символом змін і випробувань, що чекали місто в XX столітті.
З приходом більшовиків у 1920-х роках особняк Юр’єва, як і багато інших історичних будівель, був націоналізований. Кінотеатр закрили, а у приміщеннях облаштували дитячий будинок ім. Гірша Леккерта для сиріт, більшість яких втратили родини через радянську політику. Проте невдовзі будинок віддали під розміщення НКВС – радянського репресивного апарату, який використовував його як адміністративний центр і слідчий ізолятор.
У роки Другої світової війни ситуація не змінилася – в особняку розташувалося гестапо, яке продовжило справу НКВС, застосовуючи катування та розправи над маріупольцями. У вересні 1943 року, відступаючи, нацисти спалили будинок, знищивши його до фундаменту.
Проте після війни будівлю було відновлено – але вже в іншому вигляді. У 1950-х роках її перебудували, добудувавши третій поверх, а архітектурний стиль поєднав у собі елементи сталінського ампіру, неокласицизму та бароко. Саме в такому вигляді Будинок Юр’єва проіснував понад півстоліття.
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році будівля знову перейшла у приватну власність. На верхніх поверхах розмщувалися житлові квартири, а на першому поверсі у 2014 році відкрилася кав’ярня «IZBA-ЧИТАЛЬНЯ» – унікальний паб і культурний простір для маріупольців.
Заклад став місцем збору творчої молоді, де проводилися літературні вечори, мистецькі виставки та дискусії. Його заснував ветеран АТО та переселенець з Донецька Богдан Чабан, який реалізував свою ідею завдяки гранту від ООН. До створення кав’ярні долучилися небайдужі люди з усієї України, які передали понад 450 кг книг для бібліотеки закладу.
«IZBA-ЧИТАЛЬНЯ» стала символом стійкості та відродження, доказом того, що навіть після десятиліть поневірянь будинок може знайти новий сенс і об’єднувати людей.
Повномасштабна війна, розв’язана Росією проти України у лютому 2022 року, принесла в Маріуполь тотальне руйнування. 13 квітня 2022 року, під час штурму міста, Будинок Юр’єва був знищений російською артилерією.
Колись живий центр громадського життя перетворився на руїни. Зникло місце, де звучали голоси адвокатів і журналістів, переглядали перші кінофільми, боролися за свої права містяни, а пізніше – збиралися друзі, пили каву і читали книги.
Однак пам’ять про цю будівлю залишилася. Будинок Юр’єва – це не лише архітектурна спадщина, а й символ змін, боротьби та стійкості Маріуполя. І хоча фізично він більше не існує, історія його мешканців і подій, що відбувалися за його стінами, житиме у пам’яті людей.
Після окупації міста російська адміністрація заявила про плани відновлення будівлі, однак є всі підстави сумніватися, що це буде зроблено з повагою до її історії. Окупанти прагнуть переписати минуле, стерти зв’язки із незалежною Україною та використати архітектурну спадщину у своїх інтересах.
Сьогодні важливо зберегти пам’ять про справжній Будинок Юр’єва. І хоча ця історична споруда вже не існує фізично, її відродження стало можливим завдяки Лего-моделі Будинку Юр’єва, створеній Іллею Зубашевим у рамках проєкту MiNiMISTO. Це ще один спосіб зберегти пам’ять про архітектурну та культурну спадщину Маріуполя, яка одного дня неодмінно буде відновлена.
