Духовне та мовне питання надазовських греків
Духовне життя греків Надазов’я було настільки було та є тісно пов’язаним з Кримом, що однією з назв греків, які проживають на півдні Донецької області, є назва «кримські греки» (хоча ці «кримські» греки не жили в Криму вже більше 200 років). Незважаючи на зміни природного і соціального середовища, кримські переселенці і на новому місці зберегли багато своїх культурних особливостей. Мова, музика, одяг, звичаї та обряди, їжа все це несло на собі відбиток доби кримської історії, а іноді і більш давніх часів: середньовічної Візантії і античної Греції.
Головними осередками культурного життя того часу були церкви, це характерно для великої кількості народів, оскільки велика кількість культурних особливостей була пов’язана з релігією. На території Надазов’я ця ситуація не змінилась, у попередніх дописах вже згадувалось те, що у першу чергу греки вивозили з кримських храмів свої святині, ікони та книги. Саме у церкви приходили люди у дні свят і народження дітей, у церквах відбувалися обряди хрещення новонароджених, вінчання та панахиди за померлими. До церкви зверталися по допомогу під час стихійних лих та з нагоди неврожаю.
Майже всі свята у греків були пов’язані з релігійним календарем. Церкви у новозаснованих грецьких селах називалися на честь тих самих святих, що і у Криму. В середині церков виставлялися ікони, перевезені з Криму, серед них зустрічалися і дуже старі, які могли належати до пам’яток візантійського мистецтва. Про одну з таких ікон є допис на нашому сайті.
Богослужіння у всіх церквах у селах кримських християн велося грецькою мовою. Цікаво, що грецькою мовою, як і раніше, говорили лише в половині всіх сіл, проте татарська мова могла використовуватися як мова спілкування між вихідцями з різних сіл. Скоріш за все, це був спадок з кримських часів, коли для народів Кримського півострова татарська мова була «лінгва-франка» – мова, яка була засобом міжетнічного спілкування.
Логічним є й те, що татарська мова втратила своє значення у зв’язку з тим, що у Надазов’ї з’являлось нове покоління греків, які вже не знали татарської. Упродовж ХІХ століття мовою міжнаціонального спілкування, а також спілкування між жителями різномовних грецьких сіл стає російська мова. Це природній процес, який треба розглядати як наслідок культурних та економічних зв’язків між греками і російською державою. Асиміляція населення посилювалась ще й за рахунок того, що з кінця XIX століття богослужіння в грецьких церквах велося російською мовою. Російською мовою володіли переважно чоловіки, набагато більший консерватизм у цьому відношенні виявили жінки.
Цей незвичний та цікавий момент пояснюється тим, що роль тогочасної грецької жінки зводилась до домашнього господарства, яке не було російськомовним. В той час як чоловіки постійно стикалися з іншомовним оточенням: під час праці у місті, ярмарок, укладення угод про землекористування та поїздок в інші регіони. Окрім економічних факторів поширення російської мови ще був фактор сільських шкіл, викладання в яких переходило на російську. Основною масою школярів були діти чоловічої статі, що й визначало ступень поширеності російської в середовищі грецьких чоловіків. Дівчата в сільських школах теж були, але час їх навчання був у рази менше.
Але окрім російської мови, на життя надазовських греків впливала й українська мова, яка розповсюджувала в повіті за рахунок збільшення україномовних селян. Цей вплив виявлявся майже в усіх сферах духовного життя та у побуті греків. Російського або українського звучання набували прізвища.
Дослідник Іван Джуха наводить нвступний приклад та інгу інформацію у своїй роботі “Одиссея маріупольських греків”. Прізвища Чентухов/Чентуков, в якому є русифіковане татарське слово «чентух» (півень), а у прізвищі Трандафіллов – грецьке слово, що означає «троянда». Русифікованими є поширені серед греків такі прізвища: Цеврієв, Темиров, Костоманов, Акритов, Ангелін та інші. Українізованими прізвищами є: Дьяконенко, Темиренко, Лефтеренко.
Чимало прізвищ, особливо серед грецького духовного стану, були і суто російськими: Савельєв, Юрьєв, Федоров, Михайлов, Іванов. Особливо популярним серед інших було прізвище Попов. Про можливі причини його поширення було вказано у дописі з інформацією про хід переселення з Криму: родини священників у відомостях записувалися як «попи/попови».
Серед прізвищ нинішніх греків та вірмен (нащадків кримських переселенців) є багато інших однакових прізвищ: Балабанов, Чубаров, Хрімлієв (Хрімлі), Сагіров (Сагір) та інші – поширеність цих прізвищ може свідчити про сильний вплив татарської культури та мови на все християнське населення Криму. Про це важливо пам’ятати, якщо за 200 років у Надазов’ї греки піддались впливу місцевих народів, то схожі процеси відбувались і у Криму, де греки жили набагато довше.
Багато дослідників мови надазовських греків зазначають, що вона має багато спільного з новогрецькою мовою і близька до північногрецьких діалектів сучасної Греції. Головна відмінність полягає в тому, що надазовські говірки мають часом значні включення татарських слів, а також русизмів та українізмів.
У 1934 році, російський філолог Максим Сергієвський класифікував румейську мову надазовських греків «як особливий діалект грецької мови». Самі надазовські греки називають мову «румейською» від слова «ромейос» – римлянин, тобто підданий Римської/Візантійської імперії. За давністю років цей буквальний сенс назви втрачено, але і сьогодні слово «ромейос» розуміється просто як «грек» – і серед надазовських греків, і серед греків в інших регіонах світу.
Фахівці-мовники сходяться на думці, що «румейський» діалект з’явився на базі північногрецьких говірок, а вже у Криму він зазнав сильного впливу татарської мови. Ці особливості румейської мови помітив Віктор Григорович, який за 60 років до Максима Сергієвського вивчав мову надазовських греків. Відвідавши 1874 року кілька грецьких сіл Маріупольського округу, Григорович у своїх «Записках антиквара» писав, що у мові надазовських греків збереглися залишки давньогрецької мови.
Наприкінці 1950-х років кілька експедицій грецькими селами для ознайомлення зі станом грецької мови здійснила Тетяна Миколаївна Чернишова. Тетяна Чернишова зауважила цікаву деталь у мові надазовських греків: запозичення з української мови характерні для побутової мовної сфери греків, а з російської – тієї частини мови, що стосується суспільного життя. Вона дійшла висновку, що румейську мову слід розглядати як «новоазовський» діалект сучасної грецької мови.
Спірідонов Дмитро Спиридонович склав перелік надазовських говірок за їх поширенням: 1) Ялта, Урзуф; 2) Стила, Константинопіль, Велика Янісоль; 3) Велика Каракуба, Нова Каракуба, Бугас; 4) Сартана, Чермалик; 5) Малий Янісоль, Новий Янісоль та Чердакли.
Інший погляд на проблему румейської мови мав професор Білецький Андрій Олександрович. Він вважав, що сучасну мову надазовських греків слід розглядати як самостійну мову, яка існує поряд з тією, якою розмовляють у Греції. На думку Білецького, з мовознавчої точки зору немає різниці між мовою та діалектом, і кожен територіальний діалект правильно розглядати як окрему мову.
Найближче до димотики (сьогоднішньої мови Греції) стоїть Ялтинсько-Урзуфська говірка, яка відрізняється меншими запозиченнями з татарської в порівнянні з іншими говірками. Проте найбільш типовою та представленою серед надазовських греків є мова двох останніх груп.
Запозичення з інших мов і втрата оригінального наповнення відбулись не відразу, це поступовий процес, який майже не можливо зупинити. Цілком можливо, що в умовах Кримського півострова мови греків Надазов’я зберігали свою самобутність за рахунок географічних обмежень, які мінімізували переміщення місцевого населення. Умови азовських степів були набагато більш безбар’єрні та багатонаціональні, що значно вплинуло на розвиток та зміну румейської та урумської мови.
