Вже втретє фестиваль сучасного мистецтва ГогольFest відбувається у Маріуполі. Три дні мешканців та гостей міста активно та динамічно розважала програма фестивалю. Як це було і чому це так важливо для Маріуполя?
Традиційно фестиваль можна було поділити на декілька локацій та основних форм: це театральна, освітня, візуальна програми та нічна сцена. Головною ВАУ подією цього року став site-specific проект “Дорога додому” режисера Владислава Троїцького.
Ця гранд-подія відбулась в рамках ініциатив “Диалог мовою мистецтва” за підтримки Українського культурного фонду та вимагала багато зусиль і від команди ГОГОЛЬFEST, і від Маріуполя. На подію спеціальними автобусами привезли близько 500 глядачів. Але багато діставалися й власним транспорт. Тож, загалом майже 1000 людей одночасно подивилися виставу, враховуючи тих, хто був на місці її проведення та спостерігав в інтернеті.
Під час спец-події художники Дмитро Костюминський та Олексій Нужний створили на мосту 14-метрову металеву інсталяцію “Дерево життя”. Цей новий магніт розширив культурні кордони Маріуполя і став новою стелою на межі в’їзду до міста.
Як зазначив міський голова Маріуполя Вадим Бойченко – цей фестиваль один із тих заходів, які мають допомогти знайти шлях додому українцям, які опинилися на окупованій території. Мер вважає, що саме у такий спосіб Україні випадає можливість запросити мешканців окупованих територій додому в Україну.
Як феєрично це було – можна переглянути тут.
Щодо театральної програми – цього року вистави проходили на сцені Центру сучасного мистецтва “Континенталь”. Локацію умовно поділили на 4 зони: велика та мала сцени, старий дворик та цифровий хол. Усі вони дуже гармонічно доповнували один одного, подарувавши глядачам неймовірно сильну енергетику історичної будівлі та акторської експресії. Участь у виставах взяли не тільки наші митці, але й міжнародні режисери та актори. Дуже вдалими колабораціями можна вважати німецько-українську виставу «Маріупольська рапсодія», яку протягом року спільно в онлайні готували маріупольскі актори з “Театроманії” та німецькі з ogalala kreuzberg, режисерка Christine Dissmann. Серед міжнародних колаборацій був й проект “Sensmaker” від швейцарської акторки Elsa Couvreur. Завдяки такій співпраці та синергії жанрів вдалося зберегти всі напрямки програми. Хоча організатори хотіли показати набагато більше.
фото від організаторів Гогольfest
фото від організаторів Гогольfest
Дуже важко було спіймати квитки та виставу “Make up” від Dakh Daughters, Re пост-оперу “LE” до 100-річчя з дня народження Лесі Українки та камерну оперу “Стус:перехожий”, присвячену українському поету, родом із Донеччини. Вистави режисури Влада Троїцького завжди користуються популярністю серед прихильників Гогольfest та ніколи їх не розачаровують.
фото від організаторів Гогольfest
Завітавши до культурно-туристичного центру “Вежа”, просто у будь-який час, можна було потрапити на цікаві лекції від організаторів фестивалю, культурних діячів, перформерів, тощо. Водонапірна вежа стала основною локацією трьохденної освітньої програми. Тричі на день по місту відбувалися цікаві екскурсії-сторілівінг. А ввечері “Вежа” перетворювалася на затишний кінотеатр, нам випала можливість переглянути фільм кримськотатарського режисера Нарімана Алієва “Додому”.
Найпопулярнішою лекцією вже традиційно стали роздуми від режисера Владислава Троїцького. Поспілкувалися про самоідентифікацію, проблеми в українському мистецтві та, звісно ж, Гогольfest. Владислав зазначив, що дуже важливо поширювати кількість українських міст, який мають культурний стрижень. Серед таких міст режисер назвав Львів та Маріуполь.
фото Івана Станіславського
Ну і який же Гогольfest без нічної програми. Цього року насолодитися музичними акордами можна було біля моря, у яхт-клубі “Азовсталь”. Основними Dj стали Tapolsky? Lebedeva, Dj Marso та Land 25. Але не клубною музикою єдиною 🙂 На другу та третю ніч прихильників музики розважали музичні колективи різних жанрів, зокрема Стас Корольов, для якого Гогольfest колись став міцним поштовхом у творчості та гурт Ragapop, до складу якого входять учасниці Dakh Daughters.
Фото Івана Станіславського
Ще одним особливим моментом фестивалю стала візуальна програма ART-WAGON. На залізничній колії вздовж моря вже багато років стоять старі списані пасажирські вагони. «Укрзалізниця» дала тимчасовий дозвіл на те, аби перетворити їх на територію мистецтва. Художники з різних міст України створили в них арт-сквот з різноманітними експозиціями та інсталяціями. Й ті напрацювання, які були вироблені тут, можуть у подальшому використовуватися як ідеї у спеціальному арт-потязі «GogolTrain». А від маріупольців залежить, чи збережуть вони ці вагони й продовжать мистецьку концепцію.
І зараз, коли емоції та драйв від подїї вже трішки заспокоїлися, можна і відповісти на питання, чому Гогольfest щороку так “вистрілює” і дарує нам неповторні емоції, які так надовго залишаються в серці? По перше, він дійсно об’єднує всю Україну. Маріуполь приймає стільки різних гостей, ми отримуємо змогу познайомитися з людьми з різних куточків країни, які з нами “на одній хвилі”. Українські режисери та актори об’єднюються, щоб отримати новий досвід від європейських колег.
Втім, як каже Максим Демський, «ми розуміємо, куди рухатися, які можемо зробити унікальні події, які ще більше відкриють місто для людей. Зараз щонайменше є дві-три таких ідеї. Вони дозволять збільшити, зокрема, й потік, так званого, подієвого туризму, коли люди спеціально приїздять в те чи інше місце заради певного заходу. Таким чином, відкривають місто для себе, його можливості та культурну спадщину».
Міська влада Маріуполя запевнила, що в наступному році фестиваль проведуть у повному обсязі.
