Готель «Спартак», розташований на перехресті Харлампіївської та Георгіївської вулиць, є однією з головних архітектурних пам’яток Маріуполя. Його історія бере початок у 1884 році, коли італійський віце-консул Еммануїл Спиридонович Ді Поллоне, видатний купець і співвласник судноплавної компанії, збудував двоповерховий особняк у стилі класицизму. Ця будівля слугувала не лише приватною резиденцією, а й офіційним консульством Італії та згодом Австро-Угорщини.
Ді Поллоне був не лише шанованим дипломатом і підприємцем, а й прихильником прогресу. У 1895 році його особняк став третім у місті, підключеним до телефонної мережі. Будівля, з її елегантним дизайном та сучасними зручностями, відображала статус і вплив її власника.
На початку XX століття, після продажу будівлі стоматологу Давиду Фельдману, особняк було перебудовано для здачі в оренду. Імовірно, за проектом архітектора Віктора Нільсена будівлю перетворили на триповерхову споруду з добудованим південним крилом.
Спочатку будівля мала риси класицизму: симетрія фасадів, строгі лінії, гармонійні пропорції. Під час перебудови готель набув елементів неокласицизму та модерну. Головний фасад прикрашали високі аркові вікна із замковим каменем, профільований карниз, елегантний фронтон зі ступінчастим мансардним вікном і купол, який став впізнаваним акцентом будівлі.
Кутова частина, увінчана куполом, виконувала роль своєрідного архітектурного маркера, який виділяв будівлю серед інших. Деталі фасаду, як-от геометричні орнаменти ніш, рустування першого поверху та балкони з химерними решітками, створювали відчуття розкоші та естетичної завершеності. Подальші радянські прибудови додали будівлі функціональності, але позбавили її вишуканих архітектурних деталей. Тим не менш, навіть після цих змін готель залишався окрасою історичного центру.
Після революції 1917 року, коли більшовицька влада встановила контроль над Маріуполем, будівлю переобладнали на готель «Спартак». У міжвоєнний період він став улюбленим місцем зупинки для артистів, музикантів і театралів. Серед тогочасних знаменитих гостей — Давид Ойстрах, Клавдія Шульженко, Леонід Утьосов, Фаїна Раневська, Михайло Ерденкота багато інших.
Друга світова війна принесла місту значні руйнування, однак «Спартак» вистояв. Під час нацистської окупації в ньому тимчасово розміщувалися італійські та словацькі офіцери. Повоєнний період ознаменувався відновленням готельної діяльності та розширенням комплексу. На місці згорілого поштового відділення було збудовано новий корпус.
Після здобуття Україною незалежності готель перейшов у приватну власність. Оновлений у 2010-х роках, він залишався популярним місцем для туристів і гостей міста. Проте у березні 2022 року, під час обстрілів російськими військами, «Спартак» був значно пошкоджений. Архітектурна пам’ятка, яка вистояла навіть у найжорстокіші часи минулого, опинилася на межі знищення у ще більш жорстокому сьогодення.
У 2018 році маріупольська історикиня, викладачка, екскурсовод, кандидатка історичних наук і доцент кафедри культурології Маріупольського державного університету Ольга Демідко провела віртуальну екскурсію готелем «Спартак». Цей проєкт дозволяє зануритися в атмосферу минулих епох, дізнатися більше про архітектурні особливості будівлі та цікаві історичні факти.
Готель «Спартак» є унікальним прикладом синтезу архітектурних стилів, історичним свідком змін епох та символом культурної спадщини Маріуполя. Велична будівля, що пройшла крізь війни та соціальні перетворення, нагадує про багатогранну історію міста та його роль як культурного й економічного центру. Величний символ минулого, він став болючим нагадуванням про руйнівні наслідки війни.
