Поруч з Маріупольським краєзнавчим музеєм можна побачити “колізей”. Ні, не амфітеатр в Римі, а руїни маріупольської хоральної синагоги. Проходячи повз, неможливо не звернути увагу на колись красиву дореволюційну споруду.

Поява синагоги в будинку торговця Антона Чабаненко, яка за віком дещо поступається духовному училищу на Митрополитської вулиці, датується 1882 роком. Друга за хронологією, вона стала хоральною, що свідчить про її значущість. Одним з ініціаторів відкриття синагоги був Йосип Авербах, батько видатного офтальмолога Михайла Йосиповича Авербаха, про що йдеться в настільній книзі всіх краєзнавців “Маріуполь та його околиці”.

У користування радянської влади синагога перейшла в 1930-х роках і, на подив місцевих жителів, не перетворилась на руїни, як більшість сакральних об’єктів в того часу. В період німецької окупації в будівлі знаходився госпіталь і пункт збору остербайтерів для відправки в Німеччину на примусові роботи. Довгий час в будівлі розміщувалося медичне училище, після нього – заочна школа. Служила будівля також гімнастичним залом, конторою Гіпромеза і морської школою.

Мало хто знає, але в будівліі могла розташовуватися картинна галерея. Ідею не вдалося реалізувати, оскільки вона не пережила зиму, після сильного снігопаду дах обвалився під чималою вагою.

В даний час руїни стін чудової в архітектурному плані синагоги є одним з найбільш популярних місць для любителів фотографуватися в апокаліптичній обстановці.

Маріупольська молодь намагається вдихнути в будівлю нове життя перетворивши її в арт-об’єкт. Час від часу на території проводяться суботники. Значущим кроком стало проведення арт-пікніка «БазарЪ» в рамках Майстерні соціальних ініціатив в 2017 році.