Маріуполь — місто, яке має унікальну історію та багату архітектурну спадщину. Проте чимало його архітектурних перлин опинилися під загрозою знищення, а деякі — вже назавжди втрачені. Однією з найзагадковіших і найкрасивіших будівель міста є будинок архітектора Віктора Нільсена, більш відомий у народі як «Будинок з німфами». Цей дім — символ маріупольської архітектури початку ХХ століття, водночас прекрасний і трагічний. Він пройшов крізь роки змін, революцій, воєн і забуття, і сьогодні його доля залишається невизначеною.
Віктор Олександрович Нільсен — людина, яка залишила величезний слід в історії Маріуполя. Народжений у родині датчан, які переїхали до Російської імперії, він отримав архітектурну освіту та здобув високий рівень професіоналізму. У 1900-х роках Нільсен приїхав до Маріуполя на запрошення міської управи, аби зайняти посаду головного міського архітектора.
Одним із найгостріших викликів, які стояли перед містом, було водопостачання. Маріуполь страждав від нестачі чистої питної води, особливо влітку. Молодий архітектор отримав завдання розробити проєкт водопроводу, і його реалізація стала справжнім проривом. У результаті цієї роботи дві третини населення отримали доступ до чистої води, що значно покращило якість життя маріупольців.
Цей успіх приніс Нільсену не лише довіру громади, а й фінансову незалежність. Його обрали депутатом міської думи, а матеріальне становище дозволило йому втілити ще один задум — побудувати для своєї родини унікальний будинок у стилі модерн.
На початку ХХ століття у Маріуполі почали з’являтися архітектурні шедеври, і будинок Віктора Нільсена став одним із них. Особняк, зведений на вулиці Семенишина, 49, став втіленням усього найкращого, що можна було знайти у стилі модерн.
Ключовими рисами архітектури будинку Нільсена є одноповерхова будівля з червоної цегли, високий дах та розкішна ліпнина, візерунчасті карнизи, декоративний еркер з масивним фронтоном та рочні вікна з вишуканими шпросами.
Однак головним акцентом стала кутова вежа, що була увінчана металевими решітками. Вона надавала будівлі величності та особливого шарму. Саме тут знаходився головний символ будинку — маскарон із жіночим обличчям, який і зробив особняк справжньою легендою.
Найбільш відомою особливістю будинку Нільсена стали барельєфи жіночого обличчя на фасаді. За переказами, архітектор створив їх на честь своєї доньки, яка померла від тифу. Нільсен, спустошений втратою, увіковічив її риси у вигляді кам’яної німфи.
Особливий ефект з’являвся під час дощу: краплі води стікали по обличчю маскарона, створюючи ілюзію сліз. Саме тому будинок отримав поетичну назву — «Будинок німф, які плачуть».
Деякі мешканці міста навіть розповідали, що у дощову погоду з будинку доносилися звуки плачу. Це лише підсилювало містичний ореол навколо особняка.
Після Жовтневої революції 1917 року будинок Нільсена був конфіскований радянською владою. Власник змушений був покинути Маріуполь, а його дім став частиною радянської системи. У у 1980-х роках тут розміщувалися дитячий садок, а у 1990-х Інспекція екологічної безпеки. Проте відсутність догляду та належної реставрації призвели до того, що будівля почала занепадати.
У 2000-х роках особняк став закинутим. Вандали та безхатьки почали руйнувати його зсередини, вирізаючи підлогу та дерев’яні елементи. Згодом будівлю закрили, а на вікна поставили решітки.
У 2016 році міська громада за підтримки міською влади намагалася ініціювати внесення будівлі до реєстру пам’яток архітектури, що дозволило б вплинути на власника та примусити його відреставрувати садибу. Однак цей процес не було завершено.
До початку повномасштабного вторгнення будинок Нільсена був частиною туристичних маршрутів Маріуполя, створених культурно-туристичним центром “Вежа”. Організовувалися екскурсії, під час яких гіди розповідали про історію будівлі, її архітектурні особливості та легенду про «плачучу німфу». Біля будинку зупинялися туристичні групи, студенти та історики, що вивчали архітектурну спадщину міста. У 2019 році тут була встановлена мініскульптура архітектора Віктора Нільсена, яка стала популярним місцем для фотографій та символічним нагадуванням про творця цієї унікальної будівлі.
Після окупації Маріуполя російськими військами у 2022 році почалося системне нищення історичної спадщини міста. Будинок Нільсена не став винятком. Російські підрядники знял унікальні барельєфи, кутову вежу та ковані решітки. Окупанти знищили головну мистецьку цінність будинку, без жодних спроб зберегти його автентичність. Особливо болючою стала втрата маскаронів, адже їх було неможливо відновити без точних креслень чи вимірювань. Тепер повернути історичний вигляд особняку можна лише за архівними фотографіями, що збереглися в музеях та приватних колекціях. Знищення цього архітектурного шедевра є частиною політики культурного геноциду, яку Росія застосовує на окупованих територіях.
Будинок Нільсена — це більше, ніж просто архітектурний об’єкт. Це символ Маріуполя, його минулого, культурної спадщини та незламності. Колись ця німфа плакала за загиблою донькою архітектора, а сьогодні вона оплакує саме місто, що опинилося під окупацією.
Але якщо одного дня Маріуполь повернеться до України, можливо, тоді німфа перестане плакати, а цей будинок буде відроджений, як і саме місто.
