Маріупольська архітектура. Радянський період

Революційні події початку ХХ століття вплинули не лише на політичну мапу світу та життя мільйонів людей, але й на архітектуру. Ці події не обійшли і Маріуполь, з початком 20-х років ХХ століття, на зміну колишніх «буржуазних» «класицизму», «модернізму» та інших архітектурних стилів почався новий період в архітектурі міста – «соціалістичний».

Потрібно зауважити, що починаючи з 1915 року у Маріуполі не будувалось нових будівель, з цілком об’єктивних причин: розпал І Світової війни, потім революційні події на уламках Російської імперії та війни 1917-1921 років. З установленням влади більшовиків в Україні та Маріуполі з’явились нові проблеми, велика частина населення пройшла через роки війн з великими фінансовими втратами, інша частина емігрувала з кордон, а значна кількість маріупольців та жителів околиць загинули внаслідок хвороб, війн та голоду.

Саме з цих причин перші роки існування більшовицької держави не супроводжувались великими будівництвами будівель – усі кошти та зусилля спрямовували на відновлення.

Початок 1930-х років в СРСР пов’язаний з індустріалізацією та будівництвом супутньої інфраструктури, окрім цього почали планувати будівництво житла для персоналу, який повинен був працювати на нових підприємствах. Варто зазначити, що мова не йде про будівництва житла для майбутніх робітників (вони жили в бараках ще довгий час), нові будівлі в Маріуполі зводилися для партійного керівництва та кваліфікованого технічного керівництва заводів «Ілліча» та «Азовсталь».

Цікавим фактом є те, що участь у створенні «соціалістичного» обличчя Маріуполя брали участь не лише нові архітектори, але й «старорежимні» – одним з таких був і Віктор Олександрович Нільсен. Після встановлення в місті влади більшовиків, родина Нільсена втратила власну житлову площу та проживала у кімнатах комунальної квартири. Але нове керівництво держави ще не могло позбавитися «дореволюційних» кваліфікованих спеціалістів, тому Віктор Нільсен продовжував працювати в архітектурній галузі Маріуполя до середини 1930-х років, коли в рамках партійних та класових «зачисток» Нільсен був вимушений полишити роботу архітектора та продовжив свою роботу у якості технічного персоналу нового заводу «Азовсталь».

Окрім Нільсена на будівництві Маріуполя працювали архітекторами наступні працівники з нашого міста та Харкова: П.Фролов, Воробьйов, Шифа, Епштейн, П. Сотніков, І.Малоземов, Н.І. Нікаро, Архіпова та Хмельницька.

Першими будівлям були будинки для родин дирекції заводів на головній вулиці міста – проспекті Республіки (сучасний проспект Миру), для цього були знесені будівлі імперської доби. Сучасний будинок на перехресті проспекту Миру та Харлампіївської збудований на місці, де до революції знаходився сад та альтанки готелю «Спартак». Окрім будинку дирекції поруч було збудовано ще два будинки для структур НКВС, ВКП(б) та радянських організацій.

Для робітників заводу будувались бараки на Лівому та Правому березі, ув’язнені які працювали на будівництвах заводів проживали у бараках та землянках на Правому березі (район Аджахів).

Але потрібно зазначити, що для звичайних робітників також відбувались великі будівництва, в цей час було побудовано велику кількість Палаців культури для робітників порту, підприємств та для містян. Окрім цього в нашому місті з’явився Палац піонерів (кажуть, що він був другий в Україні – перший був у Харкові), який знаходився на проспекті Республіки (сучасна адреса – проспект Миру, 35). Крім будівництва проводились реконструкції театру та кінотеатру (сучасний кінотеатр «Перемога»).

Що стосується будівництва нових будівель, варто зазначити, що архітектурний стиль цієї доби дуже відрізняється від усього того, що існувало в Маріуполі. Новий стиль для радянської держави мав назву «конструктивізм» – його метою було лаконічне оздоблення та зручний функціонал будівлі. Зважаючи на той факт, що більшість процесів індустріалізації відбувалось під керівництвом німецьких та американських інженерів, можна зробити висновки, що вони вплинули не лише на розбудову радянської промисловості, а й на один с головних символів комунізму 1930-х років – архітектуру.

Приклади цього стилю можна бачити в Маріуполі на кількох вулицях, один з перших будинків цієї доби (проспект Миру, 22/15) був зведений під час будівництва заводу «Азовсталь», як будівля для торгових установ – на першому поверсі, та як житлові квартири для робітників – на другому, третьому та четвертому поверсі.

Будівля виділяється своїм зовнішнім виглядом та нестандартною кількістю поверхів – їх чотири. Над четвертим поверхом знаходиться площадка з кількома напівкруглими еркерами (арками)та місцем для розміщення людей на відкритому просторі над проспектом.

Також сюди відноситься будинок на сучасній вулиці Нільсена, 39. Збудовано його також для працівників «Азовсталі» зі своїми сім’ями. У тій частині будівлі, що виходить на проспект Миру, на першому поверсі до війни 1941-1943 рр. був магазин «Гастроном», на другому та третьому — квартири малосімейних співробітників, на четвертому – кімнати молодих спеціалістів.

Ще в нашому місті є будинок біля головного входу до Міського саду (вул. Нільсена, 1). Він був побудований за рахунок коксохімічного заводу, а заселений у 1940 році. Серед перших мешканців будинку був директор заводу Олександр Сталєв та головний інженер підприємства Сергій Котельников із сім’ями. Усі квартири цієї п’ятиповерхівки були заселені сім’ями працівників Коксохіма, крім кількох наданих співробітникам НКВС.

Будинок мав незвичайні характеристики порівняно з іншими своїми «однолітками». Він опалювався кочегаркою, що була у підвалі. Газ до будинку не було підведено, тому в квартирах на кухнях були складені пічки для приготування їжі та підігріву води. Вугілля для печей брали у кочегарці.

Будинок був спроектований і збудований у дусі нового соціалістичного побуту. У ньому було багато багатокімнатних квартир, розрахованих на проживання кількох сімей. Спільними були кухні, сантехнічне обладнання. Також будинок мав свої магазини, власну телефонною станцією  та клуб, де була бібліотека, кімната з більярдним столом і зал для проведення загальних зборів.

Але найбільш незвичним будинком зведеним у той час є будинок на вулиці Куінджі, 69. У 1930-х роках до міста запросили американських будівельників для побудови хлібозаводу на пустирі біля виходу вулиці Кафайської на сучасну вулицю Куїнджі, цю територію ще називали Кафайською площею. Тоді фахівці звели доволі вражаючу будівлю у стилі конструктивізму.

Саме американські конструктори побудували поблизу трамвайної зупинки на вулиці Куїнджі зовсім нетиповий для тогочасного Маріуполя житловий будинок з досить мінімалістичними колонами та пілястрами. Саме такі будинки переважно зустрічаються у старих районах Чикаго, Нью-Йорка та Філадельфії. Передбачалося, що квартири в цьому будинку отримають сім’ї керівництва нового хлібзаводу та майбутнього заводу «Азовсталь».

В народі будинок почали називати «чиказьким» або ж «американським», що одразу робило зрозумілим питання його авторів. Особливістю цього будинку протягом усього періоду його існування була та є його незвична висота у 4 поверхи та оригінальне рішення оформлення фасаду у вигляді двох колон.