Маріуполь – місто з багатою історією, що поєднує в собі сліди багатьох епох та культур. У його архітектурному обличчі є будівлі, що стали справжніми символами, і одна з них – Будинок з Левами. Він не просто роками приваблював погляд своїми незвичними формами та скульптурними елементами, а й приховує в собі історію людських доль, боротьби, злетів і падінь. Його архітектурна мова говорить не лише про красу модерну, а й про виклики часу, які пережило саме місто.

Ця унікальна будівля була зведена понад сто років тому самим Віктором Олександровичем Нільсеном – головним архітектором Маріуполя данського походження. Це був його перший проєкт для власного житла, де він планував оселитися разом із родиною.

Однак доля розпорядилася інакше: майже відразу після завершення будівництва Нільсен продав будинок козачому офіцерові та переселився в новий особняк біля Міського саду. Втім, саме цей будинок залишився знаковим для його творчої спадщини.

фото: Євген Сосновський

Архітектура будівлі є класичним прикладом модерну – стилю, що вирізняється пластичністю форм, складною фактурою та декоративним символізмом. Будинок вирізняється червоно-сірою цегляною кладкою, незвичними пілястрами та арковими вікнами, що створюють ритмічний малюнок фасаду. Проте найголовнішою особливістю є маскарони у вигляді левових голів. Вони символізують силу, захист та владу – ніби охороняють мешканців та саму будівлю від неминучих історичних буревіїв.

фото: Євген Сосновський

Як і сам Маріуполь, будинок зазнав численних змін і потрясінь. Після продажу Нільсеном, він деякий час належав козачому офіцерові, але після революції 1917 року будинок був націоналізований більшовиками. Його новим мешканцем став Яків Гугель – перший директор заводу “Азовсталь”, людина, яка відіграла ключову роль у становленні металургійної промисловості регіону. Саме за його керівництва в 1933 році була запущена перша доменна піч комбінату, а Маріуполь остаточно закріпив за собою статус індустріального гіганта.

Але стрімкий злет Гугеля завершився трагедією. В 1937 році, під час сталінських репресій, його було звинувачено у контрреволюційній діяльності та розстріляно. Його родину репресували, а будинок перетворили на комунальне житло. У ньому оселилися численні мешканці, і ця ситуація зберігалася аж до незалежності України.

Протягом десятиліть через недбале ставлення власників Будинок з левами занепадав. Його фасад втрачав первозданну красу, на стінах з’являлися тріщини, а маскарони левів, що колись велично дивилися на місто, поступово руйнувалися під впливом часу та недбалого ставлення. Ситуація почала змінюватися у 2018 році, коли маріупольці ініціювали петицію з вимогою реставрації будівлі та внесення її до списку культурної спадщини міста. І хоча місцева влада почала процес оформлення статусу пам’ятки, дійсної реставрації так і не було здійснено через початок повномасштабного вторгнення росії.

У цьому будинку, як і в його історії, перетнулися людські долі та історичні події. Він став свідком піднесення та падіння Маріуполя, пережив революції, війни, репресії та зміну поколінь мешканців. Маскарони левів на фасаді, що символізують силу та захист, ніби охороняли не лише цей будинок, а й пам’ять про його мешканців.

На жаль, 2022 рік приніс нове випробування: під час повномасштабного вторгнення росії Маріуполь зазнав жахливих руйнувань. Будинок з левами, хоч і вцілів, зазнав значних пошкоджень.

У 2024 році окупаційна влада провела сумнівний “ремонт”, замінивши автентичні вікна на пластикові рами, що грубо порушує історичну автентичність будівлі. Маскарони левів, які десятиліттями охороняли цю споруду, опинилися під загрозою зникнення. До війни велися розмови про включення будинку до переліку культурної спадщини міста, але нині ця перспектива стала ще більш невизначеною.

Сьогодні ця будівля – більше ніж просто архітектурний об’єкт. Вона є символом минулого Маріуполя, його творчої сили та незламності. Її історія – це історія міста, яке пройшло через випробування, руйнування, але продовжує жити.

Відновлення цієї архітектурної перлини стане не лише питанням збереження культурної спадщини, але й актом історичної справедливості. Маріупольці завжди цінували свої пам’ятки, і навіть сьогодні, коли місто тимчасово окуповане, залишається надія, що після повернення під контроль України, Будинок з левами нарешті отримає шанс на справжню реставрацію.

Чи дочекається Будинок з Левами своєї справжньої реставрації? Чи зможе він знову постати перед маріупольцями у своїй величі, як пам’ятка епохи модерну та генія Віктора Нільсена? Ці питання залишаються відкритими. Але одне можна сказати точно: навіть через століття, цей будинок продовжує розповідати свою історію. Історію про велич і падіння, про силу і зраду, про боротьбу за збереження власної ідентичності. Так само, як і саме місто, яке він прикрашає. Його реставрація – це не лише питання архітектури, а й збереження культурної пам’яті міста, яке заслуговує на відродження.