Митрополит Ігнатій та рід Гозадінових. І частина
Для сучасних маріупольців та жителів півдня Донецької області персона митрополита Ігнатія або маловідома, або оточена такою кількістю міфів, що цей історичний персонаж перестає сприйматися як жива та звичайна людина. Буває і таке, що в окремих матеріалах та спільнотах митрополита Ігнатія називають «Моісеєм маріупольських греків».
Такий німб з міфів та святості навколо історичної особи формує викривлене сприйняття історичного минулого та життя людини, яка відома у Надазовському регіоні під саном «митрополит» та іменем «Ігнатій».
Як це не дивно, але народився майбутній митрополит без свого релігійного статусу та відомого імені. Майбутній Ігнатій народився у 1716/1717 році під іменем Іакова Гозадіно, на території сучасної Греції, на острові Кіфнос (Фермія) у південній частині Егейського моря. Потрібно зазначити, що Іаков Гозадіно народився у незвичній родині, що дуже сильно вплинуло на його майбутнє життя.
Як вже було написано вище, для багатьох наших сучасників митрополит Ігнатій міцно асоціюється з греками Надазов’я. Це не дивно, адже його роль у процесі переселення християнського населення Криму була помітною та активно визнавалася як самою громадою колишніх кримських греків, так і представниками Російської імперії. В окремих випадках може скластися враження, що і сам Ігнатій є вихідцем з громади кримських греків, але це далеко не так. Як ви могли помітити, у Ігнатія при народженні було прізвище, яке дозволяє більш докладно вивчити історію його роду та дізнатися цікаві подробиці, які маловідомі широкому загалу.
Історія сучасного грецького острову Кіфнос досить тісно переплетена з історією роду Гозадіно, але початок існування цього роду відбувся не на грецькому архіпелазі, а північніше – на території сучасної Італії.
Гозадіні (або Gozzadini, або Гоццадіні) – італійській рід з північної Італії, який починаючи з ХІІ століття займається банківською справою, юриспруденцією та комерцією. Назва роду походить від італійського слова gozzarino або gozzalino – таку назву мала частина обладунків, яка захищала горло. Рід має дві гілки – італійську та грецьку, саме представниками останньої і є члени родини митрополита Ігнатія. Грецька гілка роду Гозадіні з’явилась в Егейському регіоні на початку ХІІІ століття, у часи IV Хрестового походу. Цей Хрестовий похід був досить незвичним, і замість війни з мусульманами хрестоносці атакували, пограбували та окупували столицю православної держави – Константинополь.
Результатом цього Хрестового походу було захоплення венеціанцями частини земель Візантії. На південних Егейських островах з’явилось нове державно утворення – Герцогство Архіпелагу, у склад якого входив острів Кіфнос, Анафі та Сіфнос, феодалами яких і були Гозадіні. Досить цікавий момент, оскільки представники родини майбутнього православного митрополита та «Моісея маріупольських греків», цілком можливо, що доклали руки до руйнування цілком християнської держави – Візантії. Влада родини Гозадіні над Кіфносом тривала з 1337 року по 1617 рік, за цей час Гозадіні змінили кілька сюзеренів встигнувши побути васалами і Венеціанської республіки, і Османської імперії.
Дослідниками цієї теми (Н. Макмак, М. Пірго, І. Тасиц, Ю. Чубар) була зроблена спроба систематизації та визначення родинних зв’язків всередині грецької гілки роду Гозадіні. Згідно з їх дослідженнями, вдалося відслідкувати генеалогічне древо від самого Іакова Гозадіні (митрополита Ігнатія) до Енріко Гозадіні, який жив на початку ХІІІ століття.
Що стосується італійської гілки роду Гозадіні, то вони мали не менший вплив та статус, ніж їхні «грецькі» родичі. В історії Італії під прізвищем Gozzadini відома ціла плеяда релігійних та освітніх діячів: мер Мілана (у середині ХІІІ століття) Бено де Гозадіні, перша викладач-жінка Болонського університету Бетиссія Гозадіні (1209-1261), середньовічний літератор Томмазо Гозадіні (1260-1330), католицькі кардинали Марко Антоніо Гозадіні (1574-1623) та Юліс Джузепе Гозадіні (1650-1728), вчений-археолог Джовані Гозадіні (1810-1887).
Як можна зрозуміти, за більш ніж 300-річну історію грецька гілка мала відомих предзтавників і до появи майбутнього митрополита Ігнатія. Найбільш відомим представником грецьких Гозадіні був Анджело ІІ Гозадіні – володар островів Кіфнос та Сіфнос, який був одружений на Катерині Кріспо, сестрі тогочасного очільника Герцогства Архіпелагу – Франческо ІІ. Акцент на дружині робиться не дарма, оскільки пані Катерина Кріспо, по материнській лінії, була представницею роду константинопольських імператорів – Комнінів.
Перші грецькі Гозадіні були католиками, але поступово політичний клімат навколо егейських островів змінювався, що стало причиною віддалення від центру католицького світу – Риму. Після османського завоювання територій колишньої Візантії, домінуючою релігією на островах стало православ’я, а релігійним центром – Константинополь.
Дослідники Н. Макмак, М. Пірго, І. Тасиц, Ю. Чубар, після систематизації інформації про родовід грецької гілки Гозадіні, вважали, що Іаков Гозадіні приналежав до тієї частини роду Гозадіні, які походили від Антоніо Іакова IV. Аргументами на користь цієї позиції були родинні традиції. Спадкоємність імен та і родів занять є досить поширеною традицією, яка практикувалася і серед Гозадіні. Навіть у наших краях досить частими є випадки, коли хлопчиків називають на честь дідуся, а минулому соціальні ліфти майже не існували, тому люди успадковували не лише імена, а й рід занять.
Дослідивши родове древо роду Гозадіні, Макмак, Пірго, Тасиц та Чубар дійшли висновків, що серед імен чоловічих представників роду є певні «фаворіти». Наприклад, ім’я Іаков/Яков/Jacopo використовувалось для 14% чоловіків; ім’я Іоанн/Янакі/Januli – для 18% чоловіків; а ім’я Антон/Antonio – для 9% чоловіків. Тобто близько 41% чоловіків родини Гозадіні успадковували імена від своїх предків.
Але у родині Гозадіно повторювалися не лише імена чоловіків, а ще й заняття: на думку дослідників, кожен 10 представник цього роду був священником. А отже вибір життєвого шляху митрополита Ігнатія був не випадковим, він йшов по досить протоптаній доріжці.
Щодо біографії самого митрополита Ігнатія, то вона є досить складною для вивчення. Незважаючи на його статус у спільноті надазовських греків, перша частина його життя залишається маловідомою, оскільки проходила на території сучасної Греції. У зв’язку з цим, незважаючи на зосередженість дослідників цієї теми, більша частина інформації про молодість Ігнатія отримана з сторонніх джерел – з документів маріупольської доби та зі спогадів його родичів.
На думку дослідників Макмак, Пірго, Тасиц та Чубара, першу освіту Іаков Гозадіні отримав у венеціанському грецькому колегіумі – у тогочасній Венеції проживала велика громада греків, хоча це могли бути греки, які кілька поколінь тому були італійцями, які заселили території Греції. Після отримання базової освіти для свого походження, у юні роки Іаков потрапив на Афон (один з центрі православ’я на території сучасної Греції). Саме на Афоні Іаков Гозадіні став ченцем та розпочав своє сходження по сходинкам релігійної ієрархії.
Після прийняття сану ченця мирське ім’я Іаков залишилось у минулому. З цього моменту майбутній митрополит отримав ім’я Ігнатія. Пізніше Ігнатій був висвячений на священика, а з часом був зведений і у сан єпископа. Але на цьому сходження Ігнатія не зупинилось і наступним призначенням став Константинополь, де він був призначений членом Вселенського патріаршого синкліту – органу де засідали найвищі члени православної ієрархії. У часи членства у синкліті отримав наступне підвищення і став вже архієпископом.
Важливо зазначити, що таке кар’єрне зростання можна охарактеризувати як «стрімке». Для того щоб зрозуміти «стрімкість», можна подивитися на структуру основних ієрархічних ступенів православної церкви.
Нам не вдалось отримати інформації про конкретні роки отримання позначених санів, але у нас є основна дата, від якої можна відштовхуватися у пошуку істини – цією датою є 1769 рік. Цього року помер митрополит Гедеон, який очолював Готфейську та Кафайську митрополію з 1725 року. Саме у 1769 році Ігнатій отримав своє останнє підвищення – він став митрополитом Готфейським та Кафайським.
Що нам дає ця інформація? Якщо згадати орієнтовну дату народження Ігнатія – 1716/1717, то виявляється, що у віці 53 років він став митрополитом. А як відомо з інформації про ієрархічну структуру церкви, сан митрополита передостанній у цій владній вертикалі. Вище митрополита лише патріарх. Не менш важливим є і те, що свої попередні сани Ігнатій отримував у ще більш молодому віці. Зважаючи на минуле родини Гозадіні, цілком можливо, що такі кар’єрні успіхи пов’язані не лише з відданою службою Богу, а й з родинними зв’язками та фінансовими можливостями.
На цьому моменті завершується перша частина дописів присвячених роду Гозадінових. У наступній частині читачі зможуть ознайомитися з маловідомою діяльністю митрополита та чисельних його родичів у Криму, Херсоні та Маріуполі. А також дізнатися як Гозадіно стали Гозадіновими та як будинок маріупольських нащадків митрополита пов’язаний з Куїнджі.
