До повномасштабного вторгнення маріуполець Максим Пустаков активно розвивав власну справу у рідному місті.
Проєктів було багато: Максим з партнерами встановлювали венеціанську карусель, робили новорічну гірку, яка стояла на площі Свободи, льодову ковзанку тощо – хотілося створювати у місті сучасні свята. Але важливим етапом розвитку у житті підприємця стала робота у сфері громадського харчування.
Він хотів зробити стріт-фуд сучасним, естетичним та цікавим для міста і його жителів. За півтора року було відкрито пʼять закладів, рухались у напрямку області, але початок повномасштабного вторгнення змінив всі плани.
Мабуть, багато хто памʼятає «Шаурму на вугіллі». Заклад був особливий саме способом приготування: тут можна було скуштувати шаурму, приготовану на вугіллі. Це був початок нового для маріупольського стрітфуду напряму.
Після евакуації з Маріуполя наш співрозмовник розпочав з родиною новий етап життя у Києві та відродив свою справу.
Саме труднощі та жага до відродження підштовхнули Максима ще з більшою силою розвиватися у сфері громадського харчування.
На сьогодні у Києві працює 6 великих закладів, а найближчими днями планується відкриття закладу у Бучі. Зараз команда підприємця налічує 60 людей, у Маріуполі їх було 20-25: обʼєм роботи й, звісно, кількість створених робочих місць, значно збільшилися.
Максим також займався волонтерською діяльністю. Під час блокади у Маріуполі відвозив їжу зі своїх закладів у TERRASPORT, щоб люди могли приготувати собі щось або розділити готове між собою. Зараз продовжує донатити.
Зараз Максим живе і працює з Маріуполем у серці: за можливості розповідає, звідки він родом та про своє місто, у закладах підприємця працює багато маріупольців. У подальших планах – розширювати свій бізнес, надавати робочі місця та підтримувати економіку країни.
– Максиме, розкажіть трохи про себе. Ви корінний маріуполець? Що вас надихало у рідному місті? Які найяскравіші спогади у вас залишилися про Маріуполь?
Так, я народився і виріс у Маріуполі, все моє життя було пов’язане з цим містом. Мене надихав його розвиток – шалений і дуже класний, особливо в останні роки. Найяскравіші спогади, мабуть, у багатьох пов’язані з дитинством. Просте, але насичене подіями життя, море, яке ми всі дуже любили – це найтепліші згадки про Маріуполь.
– Як розпочався Ваш шлях у бізнесі? Які цінності були закладені у Ваші проєкти?
Проєктів було багато, але якщо говорити про головне – це сфера громадського харчування. Хотілося створити щось сучасне, естетичне, цікаве для міста та його мешканців. Ми відкрили п’ять закладів у Маріуполі, мали плани розширюватися в області. Основна ідея була – зробити стріт-фуд якісним та особливим.
– Один із Ваших проєктів – «Шаурма на вугіллі». У чому була його унікальність? Як Ви планували розвивати його до війни?
Цей проєкт був цікавий тим, що ми використовували новий для Маріуполя формат – готували шаурму на вугіллі. М’ясо запікали на вугіллі, а потім вкладали у страву. У місті такого напряму раніше не було. Ми пропрацювали півтора року, планували виходити на область, розширюватися, але повномасштабне вторгнення перекреслило всі плани.
– Як склалося Ваше життя після евакуації з Маріуполя?
Було складно. Ми виїхали 15-16 березня. Зараз живу у Києві разом із родиною. На щастя, всі здорові. Довелося починати все з нуля, але це був новий етап у житті.
– Вам вдалося відродити свою справу?
Так, і навіть перевершити масштаби, які були в Маріуполі. Наразі у нас 6 великих закладів у Києві, а найближчими днями відкриємо ще один у Бучі. У команді працює вже 60 людей – у Маріуполі їх було 20-25. Це значно більший об’єм роботи, більше створених робочих місць.
– Чи займалися Ви волонтерською діяльністю після початку війни?
Так. Коли ще працювали в Маріуполі, ми віддавали їжу на TERRASPORT – люди могли приготувати собі щось або розділити готове. Після евакуації підтримував знайомих, хто потребував допомоги. І зараз продовжую донатити.
– Як Ви почуваєтесь зараз? Які маєте цілі? Чи плануєте надалі розповідати про Маріуполь?
Сьогодні я можу сказати, що все добре. Ми розвиваємося, ідеї втілюємо в життя. Маріуполь завжди залишається в серці, тому ми говоримо про нього, розповідаємо людям. У наших закладах працює багато маріупольців, ми тримаємо цей дух. У планах – розширювати бізнес, створювати ще більше робочих місць, підтримувати економіку країни.
– У Маріуполі Ви були серед активної громади, яка розвивала місто. Чи стикалися з труднощами у бізнесі? Як їх долали?
Ми з партнерами не були членами громадських організацій, але вносили свій вклад у розвиток міста: встановлювали венеціанську карусель, новорічну гірку, льодову ковзанку. Хотілося, щоб Маріуполь жив сучасним життям, мав відчуття свята, як у Європі. Щодо труднощів – їх завжди вистачає, але коли є бажання працювати, розвиватися, все долається.
– З якими радянськими чи російськими наративами Ви стикалися? Як долали їх?
Особисто у мене таких проблем не було, тому що ми з сім’єю багато подорожували, бачили різні країни, порівнювали. Найкращий спосіб подолати застарілі погляди – побачити інший світ.
– Що вас сьогодні надихає рухатися вперед?
Моя сім’я, яка підтримала мене в бажанні одразу після евакуації почати працювати. Надихають наші захисники, завдяки яким ми можемо розвивати свою справу, створювати робочі місця, платити податки, бути корисними. І, звісно, майбутні досягнення, які я ставлю собі за ціль на наступні 5-10 років.
Досвід Максима Пустакова демонструє, як можна відновити бізнес після вимушеного переїзду та навіть розширити його масштаби у нових умовах. Його історія показує, що адаптація до змін є ключовим фактором успіху, а вміння швидко реагувати на виклики та знаходити можливості дозволяє розвиватися навіть у найскладніші часи. Це може стати корисним прикладом не лише для маріупольців, а й для всіх, хто опинився перед необхідністю будувати нове життя в іншому місці.
