Мої гинуть… Рахунок вже йде на сотні.

Але ще є змога ховати: ті, хто завжди опікувався моїм виглядом, зараз зайняті тим, щоб загиблі та померлі знайшли гідний останній притулок. І навіть цьому ворог намагається стати на заваді.

У моїх парках, скверах та колись затишних дворах більшає могил. Такий містоустрій принесли із собою росіяни.

Тут більше не лунають гомін та сміх (і чи залунають колись?) – тепер я звучу геть по-іншому.

Порожнеча. Видима і фізично відчутна. «Зіткана» з болю, страху, горя та агонізуючої надії. Порожнеча, яку вже розривають вуличні бої.

🖋️Щоденник Маріуполя. 10 березня 2022 року

#маріуполь
#щоденник