Міські легенди є у кожного мегаполісу. Зовсім не важливо, вигадані вони від початку до кінця або засновані на реальних історіях. Найпопулярніші байки — про чудовиська, якi живуть в каналізаціях, викрадення людей, паранормальні явища, секретні технології та державнi змови.

Наше місто теж може похвалитися до жаху таємничими історіями про русалок, примарнi трамваї і підземнi тунелi, які ведуть в секретні лабораторії; полоскотати нерви цвинтарними байками і будинками з поганим минулим. І хоча маріупольців більше лякає екологічна криза та зачинення поліклінік, ніж привиди або примари, не згадати головні міські легенди напередодні Дня всіх Святих було б просто нелогічно.

Талаковська русалка

Мабуть, найбiльш казкова легенда Маріуполя. Хрестоматійна історія нещасливого кохання, яке змусиле юну красуню кинутися в глибокі темні води і повернутися звідти магiчною істотою.

Місцеві жителі впевнені, що в Кальміусі водяться русалки і як мінімум одна з них родом з Талаківці. За легендою, батько намагався вигідно видати красуню-доньку заміж — а, щоб полегшити дівчині непростий вибір між любов’ю і фінансовим благополуччям родини, підступно вбив її коханого, що стояв на шляху до успіху і процвітання розважливого предка. Після цього імпульсивна дівчина побігла до Кальмiуса та драматично скинулася з обриву. (Хоча, можливо, просто увійшла в бурхливі води і потонула.)

З тих пір в річці завелася русалка, яка, до речi, iстота цілком мирна та лише зрідка виходить на сушу, щоб побачити свого коханого — як Орландо Блум в фіналі 3-й частині “Піратів Карибського моря”.

Класика жанру: Кладовищенськi історії

У Маріуполі є відразу кілька моторошних історій про старий цвинтар поруч з центральним ринком. Всі вони дуже страшні: саме те, що потрiбно у Хеллоуїн.

Саме кладовище заклали в середині 19 століття. Тут ховали багатих купців, відомих, шанованих городян. Зараз воно, звичайно, закрито та повільно руйнується — а виглядає вкрай похмуро і запущено, незважаючи на те, що за багатьма похованнями доглядають нащадки.

Найбільше десь нагадує страшну історію в дусі страшилок з дитячих таборів, які ми слухали перед відбоєм, байка про магічне дзеркало.

За версією численних оповідачів — якi знали людину, яка говорила з сусідом того типа, що був приятелем бідолахи, який достовірно все знав — на кладовищі є зачароване дзеркало. А ось далі у нас два варіанти розвитку подій: більш відповідний для Хеллоуїна і досить позитивний.

Якщо вірити першій легенді, той, хто знайде і подивиться в дзеркало, почне стрімко старіти — або, згідно з лайт-версією, на бідолаху обрушиться дике невезіння. Єдина ліка від цієї напасті: знову знайти злощасне дзеркальце і подивитися в нього вдруге. Ось тільки знайти дзеркало знову практично нереально.

Друга варіація байки віддалено нагадує історію Доріана Грея та навпаки, обіцяє різке омолодження будь-кому, хто подивився в люстерко. Погодьтеся, більш позитивний варіант.

За іншими цвинтарними страшилками відчуваються реальні історії з кримінальним бекграундом — і по одній з них явно плаче Тім Бартон.

Згідно з легендою, коли у купця Найдьонова незадовго до весілля померла красуня-донька, її поховали у сімейному склепі в шлюбній сукні. Через якийсь час жадібні розкрадачі могил вирішили, що місце поховання дівчини стане непоганою здобиччю і розкрили гробницю.

До їх жаху, труп нареченої розсипався прямо на очах — і залишилася тільки вінчальна сукня. Чи переслідував грабіжників дух нареченої, який вони випустили, незрозуміло, але від цього легенда лише краще.

Ще більш зловісні чутки переслідують напіврозвалений склеп, імовірно, купця Пілічева — досить помітне (і помітно застаріле) спорудження. Якщо колони збереглися в пристойному стані, то від стін майже нічого не залишилося, а крізь отвір в даху відкривається символічний вигляд на безхмарне небо.

Кажуть, колись тут згвалтували і закрили на ніч доньку наглядача цвинтаря. Дівчину знайшли лише уранцi, в плачевному стані та із затьмаренням розуму. Незабаром вона померла — а дух нещасної  досi прив’язаний до місця, де її замкнули. Деякі стверджують, що чули у склепi вночі жіночий плач.

Примарний трамвай або місцевий Летючий Голландець

Ходять чутки, що по бульвару Шевченка в темну туманну ніч їздить старий трамвай без водія. Місцеві переконливо рекомендують не заглядати у вікна трамвайчика, який в цей день подібно Харону перевозить душі померлих через міфічну річку Стікс.

Катакомби, підземні тунелі і печери

Те, що під Маріуполем є система підземних тунелів, практично доведений факт. А ось історії навколо цих тунелів і катакомб найрізноманітніші. Є версії, що їх вирили ще за часів козацтва — і навіть, що під Маріуполем є ціле підземне місто. Деякі стверджують, що активісти ховалися в катакомбах під час війни, інші кажуть, що туди німці і комуністи скидали тіла своїх жертв. Ті, хто випадково загубилися в лабіринтах, поверталися сивими і ніколи не розповідали про те, що бачили.

Є серед підземних історій і варіації на тему зловісних лабораторій, експериментів над людьми і тваринами. Ходять чутки, що у виходів з підземних тунелів біля селища Гранітне під Маріуполем знаходили величезних змій і щурів. Нібито, симпатичні мутанти були наслідками експериментів з радіацією радянських вчених.

Це далеко не повний перелік страшних байок Маріуполя. 30 жовтня найстрашніші міські історії розкажуть у віртуального багаття в старій водонапрiнiй вежі. Приходь, будемо боятися разом.