Свята народів Надазов’я. Грецький Сутирос
Сутирос (Спас) грецьке православне свято, що відзначається у серпні. Раніше цей час у над азовські греки характеризували наступними словами: «Т’апєйн кальтерс. Птрєйфтин кальтерс» (Уходить літо. Скінчилося літо).
Велика кількість європейських народів називають серпень вінцем літа: дні стають коротшими, ночі – холоднішими, частішають дощі, забираються хліба та зріють плоди. Окрім цього, для греків Надзов’я, серпень знаменувався і трьома стародавніми народними святами, об’єднаними однією назвою – Сутирос.
Першй з них це Спас медовий, який відзначають 14 серпня. До цієї дати намагалися завершити викачування меду. Бджільництвом займалися майже у всіх грецьких селах Приазов’я, «мілиши калат’я» (вулики) тримали поблизу садів і виноградників. Цей вид діяльності був популярним у Сартані, у 20 роках ХІХ століття в цьому селі налічувалося близько 250 вуликів.
Існують спогади, згідно з якими 14 серпня в грецьких селах відбувалися хресні ходи на водоймища, а жителі села купалися в річці, прощаючись з літом. Господині у цей день також святили мак, пекли пиріжки, булочки та рулети з маковою присипкою. Приготовлена їжа використовувалася для роздачі сусідам та родичам (це відбувалося взаємно).
Другий, яблучний Спас відзначали 19 серпня. До сьогодення зберігається повір’я , яке суворо забороняє жінкам, які поховали своїх малолітніх дітей, до цього дня їсти яблука нового врожаю. Цікавим є те, що таке напів’язичницьке повір’я існує (та існувало) не лише у греків Надазов’я, а й серед українців. Самі греки описували цю заборону супними словами: «Еш крима! Мону с-тин Сутирос мера!» (Це гріх! Тільки в Спасів день!). До храму господині вже йшли з кошиками, в яких був і мед, і яблука та свіжі пишки (або, як казали греки «мел, міла кі питис» – «мед, яблука та пишки»).
Після церковної служби відбувалась хресна хода навколо храму, після якої проводився обряд освячення продуктів. По дорозі з храму господині розносять та обмінюються частуванням з сусідами, родичами та знайомими. Також цього дня намагалися допомогти і незаможним. Цей звичай яскраво ілюструє народне прислів’я: «На другий Спас та й жебрак яблуко з’їсть». Роздаючи яблука з медом, казали: «Апар ас-т ія!» (Візьми на здоров’я!), на що відповідали: «На ешит ія!» (Будьте здорові!).
Також у ці дні греки відвідували могили близьких друзів та родичів – «алмулєвни» (поминають). На могилі кажуть: «Іфірам т мірасас» (принесли Вашу частку…) .На вечір вся родина намагалась бути в батьківському домі, де за «трапезом» (столом) мав панувати мир і благополуччя.
А третій, горіховий Спас, ще називають «хлібним» – він святкується наприкінці серпня і до нього випікають пироги вже з нового врожаю. У цей же час починається відліт птахів: ластівок та журавлів.
Наприкінці святкового циклу Спасу греки казали: «Назис кальтерс! Стукало кальтерс!» (Дякую, літо! До побачення, літо!).
Потрібно зауважити, що певні звичаї можуть здатися невчасними, з огляду на сучасну кліматичну ситуацію у нашому регіоні. Більшість цих звичаїв з’явилися та виконувалися більше ста років тому, коли зміна сезонів та температур відрізнялась від сучасності.
