Ну що ж наближується свято Гелловіну, яка ж містична атмосфера без легенд та розповідей про жахи та страшні місця? Ми зібрали невеличку добірку із загадковими та містичними локаціями міста, які й сьогодні містять у собі багато чуток та загадкових моментів

Маєток купця Регіра

Перше, що спадає на думку, коли замислюєшся про загадкові місця Маріуполя, це маєток купця Регіра. Петро Регір був купцем першої гільдії та власником кампанії “Петро Регір та син”, яка входила у топ-5 судновласницьких кампанії Російської імперії. Свій розкішний будинок на вулиці Італійській заможний маріуполець побудував на початку XX століття. Він одружився з молодою гречанкою, його власність тільки зростала – ніби-то будинок повинен був стати місцем радості та посмішок. Але після 1917 року все почало змінюватися, у місто входила нова-радянська влада, і до представників першого класу та буржуазії стосунок різко змінився.

Родина Петра Регіра виїхала, а сам він залишався в місті. У 1919 році в його величному будинку сталася трагедія. Більшовики вбили власника будинку, але ходять також чутки, що він вмер від голоду, адже з його маєтку його просто вигнали, і чоловіку не було куди подітися. Так то чи ні – і досі не відомо, адже тіло так і не знайшли, так само як і не має могили Петра Регіра на маріупольському Некрополю. Маріупольські сталкери розповідать про підвал та підземний хід біля будинку Регіра, а також видають версії, що Петро Регір просто врятувався через цей тунель та не загинув у власному маєтку.

Будинок же так і не прийняв нового хазяїна, кажуть, навіть що гріфони на фасаді відвернулися від будинку. І зараз будівля стоїть зовсім покинута, але своєю красою продовжує надихати фотографів, художників та прихильників маріупольської історії.

Загадки старовинного Некрополю

Старовинне кладовище завжди має певну містичну та загадкову атмосферу. Маріупольський Некрополь, офіційна дата заснування якого, не пізніше 1832 року, також приховує у собі багато таємниць та цікавинок. Прогулюючись “Містом мертвих” можна побачити поховання людей, які розвивали наше місто, а саме: династії Хараджаєвих, Гофів, Найдьонових… Дізнатися де знайшла свій останній притулок чарівна парижанка Емма Сторе; побачити місце захоронення доньки першого просвітника, історика та засновника перших гімназій нашого міста – Феоктиста Хартахая; почути цікаву історію про священника, який вінчав Архипа Куїнджі та Віру Шаповалову. Склепи, усипальниці, старовинні плити різних стилів – Некрополь має ще багато таємниць та історій маріупольських династій!

Існує також легенда про молоду доньку купця Найдьонова, яку поховали в склепі у весільному вбранні. Коли в склеп прийшли зловмисники, аби вкласти ювелірні вироби з тіла дівчини – вона розсипалася у них на очах, і тільки її сукня залишилася лежати у склепі.

То ж якщо вам в житті не вистачає таємниць та містики – ви можете долучитися до волонтерів “Некрополю”, кожних вихідних вони збираються на кладовищі, аби розшукувати заховання видатних маріупольців та відновлювати дореволюційні пам’ятники та склепи “батьків нашого міста”.

Таємничий підвал та сходи Готелю Континенталь

Будівля готелю “Континенталь” є першої триповерховою будівлею нашого міста. У XIX столітті це був найвідоміший готель нашого міста. Тут зупинялися заможні гості Маріуполя, а самі маріупольці приходили розважитися у не зовсім законне казино. І зараз у підвалі будівлі можна побачити шахту першого грузопід’ємного ліфту, підіймач для ресторану готелю. А якщо придивитися уважніше на світлини сходів – ви побачити їхнього автора, адже вони були зроблені на дореволюційному заводі Сойфера, також можна побачити зірку Давида – як посилання на єврейське походження власника. І також карткові масті – як згадка про казино.

Будинок архітектора Нільсена

Містичною атмосферою та легендою й досі оповитий другий будинок архітектора Нільсена. Кажуть, що цю будівлю зодчий присвятив своїй доньці, яка померла в досить молодому віці від епідемії тифу. Саме тому серед багатьох маріупольців ходять чутки, що обличчя доньки й зображено у вигляді маскарону на фасаді будинку. І також навколо усієї будівлі можна побачити 14 однакових віночків у вигляді ліпнини, пов’язують цю цифру із віком доньки архітектора – 14 років.

Так то чи ні, й досі не відомо. Але коли йде дощ, по обличчю жіночого маскарона так стікає вода, що здається це сльози. Ніби то ліпнина плаче за юною донькою Нільсена. А місцеві називають цей будинок – “Дім з плачущою німфою”.

НКВС та ГЕСТАПО у будинку Юр’єва

Одним з відомих вишуканіших будинків центру Маріуполя – є маєток успішного повіреного Іллі Юр’єва. Сьогодні цей дім – це справжня прикраса сучасного проспекту Миру, адже у 2020 році будинок був повністю реконструйований.

Небагато хто знає його історію та сумний розділ існування цієї споруди. Орієнтовно будівля з’явилася на головній вулиці міста наприкінці XIX століття. Після революції 1917-го року, маєток було націоналізовано. І з 1930-х років його зайняв комітет НКВС. У цій будівлі вироки не тільки підписували, але й здійснювали. Всі розстріли та катування проходили у підвалі маєтку. Після того, як у Маріуполь під час Другої світової війни прийшли німецько-фашистські загарбники, вони демонстративно винеслі тіла жертв більшовіцького режиму на проспект Миру. Але потім продовжили цю кроваву справу. У будівлі почав розташовуватися ГЕСТАПО. Зараз можна уявити скільки жаху та смерті бачив підвал цієї будівлі.