<?xml encoding=”UTF-8″>
Сьогодні ми знайомимось з Острогом, батьківщиною “Острозької Біблії” та центром українського друкарства XVI ст.
Перша згадка про місто Острог — в Іпатїївському літописі датована 1100 роком. Вже у 1199 році місто стає частиною Галицько-Волинського князівства як осередок ремісників та торгівлі. У XIV–XVII ст. місто було столицею князівства Острозького. Мешканці були справжніми майстрами у ковальстві, гончарстві, ливарстві та будівництві.
Офіційною датою заснування Маріуполя є 1778 рік, коли митрополит Ігнатій привів 3 тисячі греків з Криму. У наказі імператриці Катерини II від 20 жовтня 1779 року майбутне місто було записане, як місто “Маріу-поль”.
Освіта
Острог з 70-х рр. ХVI ст. стає найвидатнішим центром освіти і культури всієї України з першим вищим навчальним закладом Східної Європи. У1576 році Острозьку академію засновує князь Василь-Костянтин Острозький, завдяки коштам його племінниці — княжні Гальшкі Острозькій. Студенти академії вивчали сім вільних наук (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика, астрономія), а також вищі науки: філософія, богослів’я, медицина та опановували одразу п’ять мов: слов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Серед видатних випускників — Мелетій Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Єлисей Плетнецький, Христофор Філарет та багато інших.
Олександрівська гімназія, фото І.Станіславького
У Маріуполі, на початку його історії, існувало багато навчальних закладів: Олександрівська гімназія, Єпархіальне училище, Маріїнська гімназія, Реальне училище Гіацинтова, Гімназія Остославької, Гімназія Дарій. Це були як чоловічі, так і жіночі заклади. Окрім того Маріуполю, як індустріальному місту, потрібні були спеціалізовані технічні училища, саме таким закладом стало Реальне училище Гіацинтова, закінчивши його хлопці могли далі йти в інститути гірних або технологічних інженерів. Перший середній навчальний заклад Маріуполя — Олександрівська чоловіча гімназія, яку засновано у 1876 році. Набагато раніше, ніж основна будівля, де розмістилася гімназія, до цього студенти гімназії навчалися у приватних будинках місцевих купців. Для будівництва споруди було організовано конкурс архітекторів. Навчання тривало 12 років та було платним. У 1919 році Олександрівську гімназію ліквідовано.
Про підземелля
В Острозі є підземне місто, як розказують місцеві, це мережа сполучених між собою підвалів. Ще в 1988 році розпочали копати в центрі міста котлован для майбутнього районного будинку культури. Техніка прокопала на 8 метрів у глибину та зачепила склепіння підвалу, тобто глибина міста дійсно вражає. Інший перехід у підземелля було знайдено по вулиці Татарській, але через небезпеку та аварійний стан склепінь, спроба проникнути у підвали так і не була реалізована. Ще один загадковий “подарунок” від минулого можна знайти на території сучасного ресторану «Рікос», у 17–18 столітті там знаходилась ринкова площа, підвали були під будинками навколо цієї площі. Зроблені вони були для того, щоб під час пожежі люди могли врятуватися, виходячи через них в сусідні будівлі.
Підвал у готелі “Континенталь”
Серед маріупольців існує дуже багато версій, щодо підземних тунелів, таємничих колодязів та ходів під містом, які пов’язують різні об’єкти між собою. Маріупольський історик Микола Руденко стверджував, що бродники заснували місто Адомаха (нині територія Маріуполя), вирили підземні ходи, адже в ті часи усі міста будували фортеці, під якими завджи були тунелі, на випадок облоги міста ворогом. А ось краєзнавець Аркадій Проценко вважав, що всі “підземні ходи” Маріуполя — це залишки дренажної системи XIX ст.
Легенди та трішки містики
У 18–19 століттях центр міста був заселений євреями. За легендами, один з мешканців заховав скарб під третьою сходинкою спуску у підвали. Але місцевими так нічого і не було знайдено. Інша легенда — Анна-Алоїза Ходкевич (остання з роду Острозьких) втікала від нападу Богдана Хмельницького та залишила 13 возів золота й срібла в підземному ході в замку, в напрямкуМежиріцького монастиря. Поки що ніхто туди не дійшов, тож може вони і знаходяться там до цих пір.
“Арка на Котовського” в Маріуполі, яка за місцевими легендами, є тим самим входом у підземелля міста. Дальній кінець тунелю закладений. Інші мешканці вважають, що це підземний хід від будинку судновласника Петра Регіра, смерть якого теж пов’язана з кількома версіями.
До речі, з Петром Регіром пов’язана ще одна загадкова легенда. На західному фасаді маєтку, що належав цьому чоловіку, є грифони. Кажуть, що після смерті Петра, вони відвернулися від будинку. Після цього в цій споруді ніхто ніколи не мешкав.
Ще одна легенда пов’язана зі склепом купця Найденова в Маріуполі. Коли поховали його молоду доньку у підземній частині родинного склепу, зловмисники хотіли пробратися в склеп, щоб пограбувати могилу через кілька днів після похорону. Але тіло дівчини, нібито розсипалося, залишилась лише весільна сукня.
Родинний склеп зі вхідом у підземельну частину
Про вежі
Місто Острог може похизуватися навіть цілим списком веж — Комплекс Замкової гори (до нього належить Вежа Мурована, Кругла вежа та Богоявленський собор), Луцька Вежа та Татарська Вежа (Культурний Барбакан, яких в Україні залишилося лише 3, два з яких у місті Острог).
Найстаріше зображення Луцької вежі 1864 р.
А ось літературних фанатів зацікавила би Луцька вежа, оскільки з 1985 року в ній розташований музей книги та друкарства, в основу якого покладено значну книжкову колекцію, пов’язану з діяльністю Братства імені князів Острозьких. У 1910 році Братство відкрило в Острозі давньосховище, до якого і надійшли перші книги, серед яких Острозька Біблія 1581 року та ще 9 рукописних книг і стародруків.
Сама Луцька брама зведена для оборони міста у другій половині XV-початку XVI століть, автор проєкту — Якоб Мадлайн. Окрім оборонної функції Луцька брама демонструвала архітектурне обличчя Острога у період середньовіччя, й це в неї цілком виходило.
Водонапірна вежа у Маріуполі
Одна з найвідоміших будівель нашого міста — Маріупольська водонапірна вежа, побудована у 1910 році, завдяки проєкту архітектора Віктора Нільсена. Висота вежі — 33 метри. І за свої роки існування вона встигла побути й пожежною каланчею, будівлею відділеня Приватбанку, а зараз в ній розміщується наш культурно-туристичний центр.
Віртуальні екскурсії
«Віртуальний музей спадщини князів Острозьких» — це платформа, на якій організатори систематизували всю інформацію про княжу родину Острозьких, з метою популяризації історію. Як зазначили організатори, за допомогою сучасних технологій, зокрема методу фотограмметрії, було оцифровано понад 20 автентичних експонатів XIV-XVII ст. Для створення однієї 3D моделі зроблено від 400 до 1500 високоточних фотографій. Також створено 5 відео віртуальної реальності, які занурюють глядача в атмосферу міста та розповідають про історію та діяльність роду Острозьких.
В Маріуполі на віртуальні екскурсії можна потрапити, завітавши до нашої “Вежі”. VR-прогулянка, за допомогою шлему-Oсulus Rift, дозволить “пройтися” вулицею Катерининською (пр.Миру) та побачити як виглядали історичні споруди у нашому місті 100 років тому. Одна з новинок — 3D екскурсія для VR-окулярів, розроблена для “Вежі” німецькою компанією. Можна також здійснити віртуальну мандрівку у дім лікаря Гампера, будинок архітектора Нільсена, хоральну синагогу, будинок земства, дім судновласника Регіра та багато інших історичних місць нашого міста (переходьте за посиланнями).
Дякуємо туристично-інформаційному центру м.Острога за допомогу в підготовці матеріалу.
Сторінка Туристично-інформаційного центру Острога в Фейсбуці
Віртуально прогулятися музеєм спадщини князів Острозьких, можна натиснувши ТУТ
Маріупольський культурно-туристичний центр “Vezha”
Маріуполь-туристичне місто у Facebook.
