«Український гумор був, є і буде, і його абсолютно неможливо втягнути в телевізор, через його очевидну «неформатність». Тому ящик живе за своїми дебільними законами, а українське слово — за своїми. І вони практично ніколи не перетинаються».

Почути на власні вуха «живе українське народне слово» з вуст геніального автора нетлінок «Діана», «Нірвана», «Кацапи» і «Гамлет» просто необхідно: це один з головних пунктів в Bucket List будь-якого homo-читача.

Лесь Подерв’янський — безсумнівно, культова фігура в українській літературі. Мало кому вдається так бездоганно володіти мовою матірною і літературною одночасно. Естетика його творчості настільки самобутня, що не вписується ні в один літературний канон i створює тим самим власну унікальну нішу на художньому Олімпі. 

Подерв’янський — талановитий художник в третьому поколінні, чиї роботи зберігаються в Національному Художньому музеї та приватних колекціях багатьох країнах світу. І хоча він зізнається, що живопис приносить більше грошей, ніж література, більше його все ж знають як сатирика та драматурга. П’єси пішли в народ в форматі mp3 в кінці 80-х і стали канонічними задовго до того, як з’явилися в друкованому форматі, а зараз йдуть на підмостках українських театрів з таким же незмінним успіхом, як «Мишоловка» в британській столиці. 

Лесь багатогранний і не боїться експериментів. У 2015 він несподівано для всіх і самого себе написав лібрето до sms-опері «Звірі»: неймовірної казці про те, як ведмедик, білочка, зайчик і котик врятували світ від фашизму. Опера прозвучала потужно і голосно — i, місцями, абсолютно шокуюче.

Подерв’янський — майже містичний персонаж світської тусовки Києва. Facebook він не любить і там за нього віддуваються друзі, інтерв’ю дає рідко і неохоче, на гламурних тусовках занадто часто не буває. Замість цього змiнює сучасний український театр і шукає істину з «Таємничим амбалом». 

Перший роман театрального драматурга «Таємничий амбал», звісно, став справжньою сенсацією. Постмодерністська сага про пошуки істини придурками з цілком впізнаваними декораціями — київським метро і снобами — читається на одному диханні, хоча це зовсім інший Подерв’янський.  

«Ми живемо у лайні і робимо вигляд, що це — гладіолуси»

Він постійно створює щось нове. Зовсім недавно, наприклад, вийшла книга “Фаскінейшен оф зе івнінг”. Це перевидання добре відомих п’єс, сценаріїв, есе і нові sms-розповіді. Крім того, до книги увійшли раніше тексти з циклу «Лікарня», що ранiше не публікувалися. 

У рідкісному інтерв’ю журналу Viva Подерев’янський сказав, що не прив’язаний до своєї епохи і живе сьогоднішнім днем. Лесь не обирав час, в якому йому судилося народитися і жити. Але чомусь здається, що епоха в яку ми живемо, вибрала саме Подерв’янського — щоб став її символом для українського постмодерну.

«Життя смішніше будь-якіх жартів»

Живий класик української сатири зачитає з великої сцени маріупольської філармонії свої бездоганні іронічні п’єси, до країв наповнені шаленою алегорією, здоровим глуздом, який рідко зустрінеш в наші дні, ненормативною лексикою і сюрним політичним стьобом. 

«Парадокс України в тому, що її еліта завжди представляла її гіршу частину, хоча має бути навпаки…»

До найвідоміших творів, які шанувальники давно розтягнули на цитати і мемасікі, метр додасть ексклюзиву: нові невеликі оповідання.

Куда йдемо?

В Марiупольску Фiлармонию (проспект Металургiв, 52).

Коли йдемо?

Уже зовсiм скоро: в цю суботу, 5 жовтня. Початок о 19:00. 

До речi, якщо вiрити прогнозам, то читання співпадуть з проливними дощами — но заради Леся можно и ризикнути.

А скiльки коштує квиток?

450 гривень. И, до речi, мiсць залишилось зовсiм мало. Кращє поспiшити, якщо бажаєте попасти на виступ.