Василій Шаповалов-Кечеджі. Маріупольський антрепренер
Дуже часто коли ми характеризуємо людину, яка впевнено йде та прагне до своєї мети, то використовуємо слово «пристрасний». Пристрасних поціновувачів власної справи серед наших земляків багато, але навіть серед них можна виокремити Василія Леонтійовича Шаповалова – одного з засновників театрального мистецтва в Маріуполі.
Справжнє ім’я маріупольського театрала звучить як Василій Елевферович Кечеджі. За походженням він був надазовським греком, проте в історію його ім’я увійшло у русифікованому варіанті, зазначеному вище.
Василій Шаповалов-Кечеджі був людиною дивовижної цілеспрямованості та пристрасті, яких в нього було дві: велика та безкорислива любов до театру і сильна любов до рідного міста – Маріуполя.
Одразу потрібно, сказати про причини «безкорисливої любові до театру» – вона була можливою за рахунок того, що родина Шаповалових-Кечеджі була однією з найбагатших купецьких родин Маріуполя середини та кінця ХІХ століття. Не дарма кажуть, що людина краще розкриває свою творчість, коли вона впевнена в задоволенні своїх базових потреб.
Свою діяльність як актор Василій Кечеджі почав в аматорському драматичному гуртку, що виник у Маріуполі ще в середині ХІХ століття. Вже в цей період він зарекомендував себе як талановитого актора, про що в тодішній пресі збереглося чимало свідчень. Пристрасна любов до мистецтва штовхнула Василя Леонтійовича на ризикований шлях театральної антрепризи – форми організації театральної справи, у якій приватний підприємець збирає акторів для участі в конкретному спектаклі. Але антрепренер він був особливим, можна навіть сказати, що навіть виключним.
Зазвичай люди цієї професії вели мандрівний спосіб життя: набирали трупу акторів, проводили сезон в одному місті, потім трупа в більшості випадків розпадалася, і, набравши нову, антрепренер проводив наступний сезон в іншому місті.
Але Василій Елевферович хотів, щоб у його Маріуполі був свій стаціонарний театр, на базі якого могли б грати найвидатніші гастролери.
Свою мрію Шаповалов здійснив у 1878 році, коли створив професійну трупу та відкрив у Маріуполі стаціонарний театр. У його трупі працював видатний український артист Загорський Іван Оникійович, а також молода Любов Павлівна Ліницька, яка стала великою актрисою, яка однією з перших була удостоєна почесного звання «Народна артистка СРСР» за работу в українських театрах.
Шаповалов мріяв збудувати в Маріуполі розкішний театр із ложами, з ярусами, з просторим фойє та приміщеннями для артистів. Такий театр, щоб навіть губернські міста позаздрили. Проте для реалізації такого задуму було потрібно дуже багато грошей, які було складно знайти для потреб такого проекту.
Хоча незважаючи на неможливість будівництва великого театру Кечеджі вибудував менше, але, все одно, вражаюче приміщення, яке скромно назвав Концертним залом. Він був урочисто відкритий 8 листопада 1887 року прем’єрою «Ревізора», де власник театру та антрепренер В. Л. Шаповалов з великим успіхом зіграв роль Городничого.
Концертний зал Шаповалова приймав Маріуполі визначні театральні колективи. На його сцені грали такі корифеї української культури: Саксаганський Панас Карпович, Іван Карпенко-Карий, Микола Карпович Садовський, трупи Марко Лукича Кропивницького, Михайла Петровича Старицького та багато інших.
Цікаво що родина Шаповалових-Кечеджі поступово стала не лише купецькою, а й мистецькою. З цієї родини вийшла й Віра Леонтіївна Кечеджі – дружина художника Архипа Куїнджі, окрім самого Василія Шаповалова дорогою засновника стаціонарного театру в Маріуполі пішов і його син Михайло Васильович Кечеджі-Шаповалов – учений, актор, режисер і драматург. Професійним актором став онук Василя Леонтійовича – Валерій Михайлович Шаповалов.
