Ось i все: в Маріуполі офіційно пройшов перший фестиваль Open Book, залишивши після себе тонни розпроданих книг і приємних вражень. Раптом щось пропустили? Ось 5 наших найулюбленіших яскравих моментів з дводенного фесту, який не залишив байдужим жодного бібліофіла.
Книги, книги, книги
Перше і найочевидніше. Рiзноманiття заголовків не може не вражати — від нових видань Курта Воннегута до інтригуючої публіцистики (помітили «Історію Starbucks» від Говарда Шульца?). Книги змітали з полиць за лічені години.
Мій особистий фаворит — неповторний «Персеполіс», з презентації якого почалася суботня програма. Один тільки вид товстого тому в свіжому українському перекладі викликає дикий захват.
Йоко і ведмеді
Серед найвражаючих моментiв першого дня фестивалю — зустріч з японо-німецькою письменницею Йоко Тавадою, яка презентувала на Open Book свій перший перекладений українською роман під назвою «Мемуари білих ведмедів».
У центрі книги три покоління письменників і творців, якi змінюють світ — не зважаючи на те, що вони, увага, не люди, а білi ведмедi. Історія відчуження, вигнання і пошуків себе: те, що потрібно, коли холодним осіннім вечором тягне на рефлексію.
Перші копії «мемуарів», які приїхали з Йоко на зустріч, розібрали в одну мить — і не дивно. Досi шкодую, що не встигла обзавестися екземпляром.
Чари французьких сюрреалістів
«Не можна говорити, що очі закриті. Очі не можуть бути закриті тільки тому, що опущені повіки. Вони відкриті всерединi. Якщо відкриті двері завалити камінням, то двері від цього не закриються».
«Серцедер» — без сумніву, один з найкращiх сюрреалістичних романів в історії, а цієї неділі він знайшов новий голос завдяки Катрін Петі, що неперевершено зачитала уривки з книги і оживила найяскравіші з метафор маестро Віана.
Якщо це не магія, то що тоді?
Креш-курс з німецької мови
Гостi фестивалю, на якому, до речі, було повно новинок німецької та французької літератури, змогли по-швидкому підучити німецьку, щоб йти нога в ногу із зірковими гостями. Wissen ist Macht, друзі мої!
Вечірні читання
Знаємо-знаємо, замикати нашу п’ятірку могло що завгодно, від місцевої фото-кабінки (до слова, вона була абсолютно чарівна) до презентації іронічної збірки листів Тетяни Давиденко «Країна призначення». Але є все ж особлива краса у тому, щоб просто слухати уривки з захоплюючого роману, поки навколо згущуються сутінки.
Справжня магія мистецтва.
