Завтра один з найважливіших днів маріупольських дітлахів та молоді. 1 вересня для когось тільки починається шлях навчання та нових відкриттів, хтось підіймається на наступний ступінь. До яких учбових закладів поспішали маріупольські хлопчики та дівчатка у XIX-XX столітті? Давайте відправимося у невеличкий екскурс першими гімназіями та училищами міста Марії
Маріїнська жіноча гімназія
Однією з головних справ усього життя видатного маріупольського просвітника, історика та педагога Феоктиста Хартахая, було відкриття двох гімназії: жіночою та чоловічої. Для відкриття цієї гімназії Хартахай склав договір з міською думою про відкриття Маріїнської жіночої гімназії. Оскільки у другій половині XIX століття діяв закон про те, що очолювати жіночу гімназію може тільки дама, Феоктист Хартахай запросив до Маріуполя Олександру Генглез. “Вчена дама” працювала вчителькою столичною Петрівської гімназії. І її вирішення переїхати до Маріуполя краєзнавці пов’язують саме з авторитетом Хартахая.
Так, у 1876 році гімназію було офіційно відкрито. Спочатку навчалися у найманих приміщеннях, але вже 1894 рік дівчини-гімназістки зустрічали у розкішній будівлі на вул. Грецькій. Дівчини отримували не тільки повну середню освіту, але й диплом з можливістю працювати педагогом, як в приватних, так і державних закладах. У цьому році Маріїнська гімназія святкує 145-річчя. І в цій будівлі продовжує лунати дзвоники – тут знаходиться школа-гімназія №1.
Локація: вул. Грецька, 44. Замовити екскурсію до музею гімназії можна – тут
Олександрівська чоловіча гімназія
Появу гімназії для хлопчиків у Маріуполі – Олександрівську чоловічу гімназію було засновано у 1876 році. І пов’язано ця подія також з постаттю Феоктиста Хартахая. Заняття перших гімназистів розпочалися набагато раніше, ніж було зведено основну будівлю, де розмістилася гімназія. Студенти гімназії навчалися у приватних будинках місцевих купців. Для будівництва споруди було організовано конкурс архітекторів. Переміг проєкт Миколи Толвінського.
Навчався гімназист у 8 класах+додатковий підготовчий. Навчання було платним. І однією з “родзинок” гімназії була розкішна бібліотека на 10 000 книг. У 1919 році Олександрівську гімназію ліквідовано. Але й зараз в стінах цієї будівлі продовжується навчання. Тут знаходиться Маріупольський коледж ПДТУ.
Локація: вул. Георгіївська, 61
Гімназія Валентини Остославської
На перетині вулиць Георгівської та Куїнджі стояла колись гімназія Валентини Єпіфанівни Остославської. За версією деяких краєзнавців, Валентина Єпіфанівна закінчила Маріїнську жіночу гімназію, та зовсім юною заснувала в Маріуполі приватну школу для дівчат, яку пізніше переформували в гімназію. Дівчата отримували повну середню освіту. На жаль, будівля гімназії згоріла. Пізніше на її місці було відбудовано нову споруду – нам відому зараз як Порт Культур або будівлю РОВД.
Адреса: вул. Георгіївська, 63
Реальне училище Гіацинтова
У 1906 році в одній з газет від 4 липня з’являється оголошення, що в Маріуполі відкриється приватне реальне училище. У програму входили: підготовчий клас та перший. Другий клас пообіцяли відкрити при достатній кількості учнів. Для гімназії було орендовано будівлю Оксюзова. У 1907 році Реальне училище змінило назву на Реальне училище Гіацинтова (з правами для учнів). Реалісти цієї гімназії мали такі самі права, що й учні державних реальних гімназій.
Після революції 1917-го училище було реорганізовано. Тут відкривали школу, але під час Другої світової війни будівлю колишньої гімназії зайняла німецька казарма. Під час боїв за місто споруда постраждала від пожежі. У 1960 році її повністю реконструювали по старим фотографіям, тому будівля знову отримала свій оригінальний вигляд. Зараз це одна з найгарніших споруд історичної частини Маріуполя.
Адреса: вул. Миколаївська 7/17.
Єпархіальне училище
Єпархіальне духовне училище для навчання найчастіше обирали доньки священників. До речі, вони навчалися безкоштовно. Інші дівчата – за певну плату. Усього в навчальний курс входили 6 років навчання. Програма більш-менш була схожа на курс жіночої гімназії. Після закінчення Єпархіального училища дівчата ставали вчительками в школах селищ або церковно-приходських шкіл. Усі єпархіальні училища царської Росії були ліквідовані після 1917 року за наказом радянської влади.
З 1951 року ця будівля є головним корпусом Приазовського державного технічного університету, який на сьогодні є найстарішим ВУЗом Маріуполя.
Адреса: вул. Університетська, 7
Училище на Митрополитській
У 1899 році Міська дума Маріуполя підписала наказ про надання земельного участка під будівництво Технічного училища. У 1901 році цей заклад було офіційно відкрито. Першими студентами стали 76 хлопців. У 1902 році при училище відкрили школу ремесел на 82 учні. Трьохкласний професійно-технічний центр брав учнями тих хлопців, хто закінчив реальне училище або повний курс міського училища. Після Першої світової війни у цій будівлі відкрили середнє механіко-технічне училище. Багато разів мінялася назва, форма й тривалість навчання училища. Але незмінним залишалося одне – цей заклад забезпечував кадрами наші обидва металургійні заводи.
І сьогодні у цій будівлі продовжують навчатися діти. А споруда училища у неороманському стилі прикрашає вулицю Митрополитську.
Адреса: вул. Митрополитська, 61.
При написанні статті – використовувались фото та матеріали маріупольських краєзнавців.
